Що краще мелоксикам чи аертал. Моваліс або аертал що краще Аертал і німесулід що краще

УДК 616.72-002

Є. А. Замятіна, Г. Г. Багірова

ЗАСТОСУВАННЯ МЕЛОКСИКАМА (МОВАЛІСУ)

І АЦЕКЛОФЕНАКУ (АЕРТАЛУ) У ОСІБ ПЕРШОГО ВІКУ З ОСТЕОАРТРОЗОМ

Анотація. У роботі наведено дані клінічного дослідження осіб похилого віку з остеоартрозом (середній вік 64,4±7,8), які приймали мелоксикам (маваліс) або ацеклофенак (аертал). Мелоксикам (моваліс) призначався у дозі 7,5 мг двічі на добу протягом 10 днів, ацеклофенак (аертал) – у дозі 100 мг двічі на добу протягом такого ж періоду часу. Хворі піддавалися стандартним артрологічним та параклінічним дослідженням. Було проведено рентгенологічне та ультразвукове дослідження уражених суглобів. Стан усіх хворих оцінювався за шкалами ВАШ та WOMAC, визначався індекс тяжкості артрозу. Після проведеного лікування всі хворі відзначали зменшення болю та набряку у уражених суглобах. Всі показники, що вивчаються, в обох групах достовірно знизилися практично в рівній мірі. Порівняння цих двох препаратів показало аналогічну ефективність щодо зменшення болю та запальних явищ у суглобі, їх хорошу переносимість хворими та наявність поодиноких випадків несприятливих ефектів.

Ключові слова: остеоартроз, лікування, мелоксикам, ацеклофенак.

Abstract. Дослідження включають data of clinic examination of elderly people with osteoarthritis (фпу average 64,4 ± 7,8) з Meloxicam (movalis) and Aceclofenac (Airtal). Meloxicam (movalis) has been prescribed 7,5 mg 2 times a day for

10 днів, Aceclofenac (Airtal) - 100 мг 2 рази на день для першого періоду часу. Patients underwent standard arthrological and paraclinical examinations. Roentgenological and ultrasonic examinations of affected joints булиале carried out. State of the patients hae be evaluated according to VAS and WOMAC scales, Defining the index of arthrosis. Після того, як життєздатність пацієнтів невідомо про зменшення шкоди і едему з впливом joints. Всі indices під study мають reduced equally в both groups. Показник цих двох медичних речей показує ефективність в дозріванні байдужих і едему помітних статей, добрі довіри і єдині умови для несприятливих ефектів.

Key words: osteoarthritis, treatment, Meloxicam, Aceclofenac.

Захворювання опорно-рухового апарату належать до найбільш поширених в осіб похилого та старечого віку. Серед них найчастішим є остеоартроз (ОА). Захворювання зустрічається у 60-70% хворих старше 65 років, причому частіше у жінок. Уражаються головним чином навантажувальні суглоби, такі як колінні та тазостегнові. Біль, що виникає, приносить фізичні страждання, обмежує здатність до пересування та самообслуговування, погіршує якість життя, нерідко призводячи до інвалідизації літніх хворих. Лікування цих захворювань пов'язане із суттєвими економічними витратами. Тому максимально швидке усунення болю є основною метою лікування. При цьому необхідно підбирати індивідуальну схему лікування для кожного пацієнта з урахуванням тяжкості захворювання, поширеності ураження суглобів, супутніх захворювань та віку.

Найчастіше у лікуванні больового синдрому використовуються препарати групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Їх використання у складі комплексної терапії ОА дозволяє досягти швидкого симптоматичного поліпшення та забезпечити хворому комфортне очікування початку дії «хондропротекторів» та немедикоментозних методів лікування. Однак застосування лікарських засобів із цієї групи може супроводжуватися низкою небажаних лікарських реакцій. Тому за їх виборі враховуються: швидкість розвитку та вираженості ефекту, відмінна переносимість при тривалому прийомі . У осіб похилого віку вибір препарату ускладнює наявність у них супутніх захворювань та необхідність їхньої терапії. Також нерідко втрачають на увазі, що НПЗП, мало впливаючи на артеріальний тиск (АТ) у пацієнтів з його вихідно нормальними показниками, достовірно підвищують середній АТ у хворих з артеріальною гіпертензією. Це вимагає застосування препаратів з найменшим спектром побічних ефектів, таких як нестероїдні протизапальні засоби з більш високою селективністю.

Матеріал та методи

До дослідження було включено 60 жінок у віці від 60 до 79 років, розділених на дві групи: I група – 30 жінок, середній вік 63,4±6,8 років, які приймали протягом 10 днів моваліс; ІІ група – 30 жінок, середній вік 65,4±7,7 років, які приймали протягом 10 днів аертал. У всіх пацієнтів була в анамнезі артеріальна гіпертензія.

Хворі звернулися до поліклініки з приводу болів у колінних та кульшових суглобах. Пацієнти скаржилися на болі під час руху, особливо при спуску сходами, припухлість суглобів. Хворі піддавалися стандартним артрологічним та параклінічним дослідженням. Усім було проведено рентгенологічне дослідження. Рентгенологічну стадію оцінювали за класифікацією L. Kellgren та L. Lowrens. Для уточнення характеру процесу обстежуваним було здійснено ультразвукове дослідження уражених суглобів.

Мелоксикам (моваліс) призначався у дозі 7,5 мг двічі на добу протягом 10 днів. Ацеклофенак (аертал) – у дозі 100 мг двічі на добу також протягом 10 днів. Стан хворих до та після лікування оцінювався за шкалами ВАШ та WOMAC, та визначався індекс тяжкості артрозу.

Статистична обробка даних проводилася на комп'ютері за допомогою Statistica 6.0 (StatSoft, США). Кількісні дані представлені у такому вигляді: середні значення плюс-мінус стандартне відхилення (SD).

Результати дослідження

При обстеженні суглобів було виявлено збільшення їх обсягу у всіх пацієнтів, локальна болючість по внутрішній поверхні колінного суглоба - у 80% хворих та у 100% випадків обмеження активних та пасивних рухів у ураженому суглобі. За даними рентгенологічного дослідження, І рентгенологічна стадія відзначалася у 14 (23,4%) хворих, ІІ – у 25 (41,6%), ІІІ – у 21 (35%). При ультразвуковому дослідженні у 83 % випадків виявлено наявність синовіту, переважно у надпателярній сумці та заворотах колінного суглоба, та у 78 % - у сумці m. Ileopsoas в тазобед-

ренних суглобах. У 100% пацієнтів визначався тендиніт, переважно тонкого м'яза та медіальної головки литкового м'яза, з них у 15% випадків виявлявся теносиновіт цих м'язів. У 8% випадків був виявлений лігаментит власної та бічних зв'язок надколінка. У 20% було виявлено кісти Бейкера.

До початку лікування стан усіх хворих було оцінено за шкалами ВАШ та WOMAC та визначався індекс тяжкості артрозу (табл. 1, 2).

Таблиця 1

Динаміка клінічних показників у хворих похилого віку з ОА, які отримували моваліс (п = 30; M±SD)

Біль за ВАШ, мм 7,5±1 4,5±1,2< 0,0001

Сумарний індекс WOMAC, см 151,8±44,2 126,5±39,5< 0,0001

Індекс тяжкості артрозу, бали 15,1±3,8 10,9±3,3< 0,0001

Таблиця 2

Динаміка клінічних показників у хворих похилого віку з ОА, які отримували аертал (п = 30; M±SD)

Показник До лікування Після лікування P

Біль за ВАШ, мм 7,4±1,2 5±1,2< 0,0001

Сумарний індекс WOMAC, см 149±39,6 125,9±38,3< 0,0001

Індекс тяжкості артрозу, бали 15±3,6 11,3±3,4< 0,0001

З таблиць випливає, що початку лікування показники в обох групах істотно не відрізнялися. Після проведеного лікування всі хворі відзначали зменшення болю та набряку у уражених суглобах. Усі показники обох групах достовірно знизилися і мали подібне значення. Небажаних реакцій, які могли б спричинити скасування препаратів, зареєстровано не було. На думку хворих, переносимість препаратів була хорошою. Лише у двох хворих з I групи та одного хворого з

ІІ групи було відзначено незначне підвищення артеріального тиску на фоні антигіпертензивної терапії.

Порівняння цих показників після лікування між групою, яка приймає мелоксикам (маваліс), та групою, що приймає ацеклофенак (аертал), не показало достовірних відмінностей (табл. 3).

Таблиця 3

Порівняльна характеристика клінічних показників між мовалісом та аерталом після лікування у хворих похилого віку з ОА (п = 30; M±SD)

Показник Моваліс Аертал P

Біль за ВАШ, мм 4,5±1,2 5±1,2 > 0,05

Сумарний індекс WOMAC, см 126,5±39,5 125,9±38,3 > 0,05

Індекс тяжкості артрозу, бали 10,9±3,3 11,3±3,4 > 0,05

Обговорення

В даний час відомо, що призначення нестероїдних протизапальних засобів показано всім хворим з ревматичними захворюваннями. Однак призначення цих пре-

паратів пов'язане з ризиком розвитку небажаних ефектів, особливо в осіб похилого віку у зв'язку з наявністю супутньої патології. І тут необхідно враховувати можливість лікарських взаємодій. Тому при виборі препарату необхідно звести ці ризики до мінімуму, але при цьому зменшити біль та усунути запальні явища в суглобі. У цьому роботі ми провели порівняння двох препаратів, мають різні механізми дії, на запалення.

Мелоксикам - НПЗП, що відноситься до класу оксикамів, що має аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію. Він є селективним інгібітором ЦОГ-2. Він зв'язується з верхньою частиною каналу ЦОГ-2 і має збалансований профіль ЦОГ-2-селектівності. В результаті синтез простагландинів знижується в осередку запалення значно більшою мірою, ніж у слизовій оболонці шлунка та нирках. Крім впливу на синтез простагландинів, мелоксикам пригнічує перекисне окиснення ліпідів, знижує утворення вільних кисневих радикалів, фактора активації тромбоцитів, фактора некрозу пухлини, протеїназ та інших медіаторів запалення. Мелоксикам не взаємодіє з іншими лікарськими засобами, включаючи цитостатики, діуретики, серцеві глікозиди, адреноблокатори, що має велике значення при веденні хворих із супутніми захворюваннями. Численні дослідження про хондропротективний вплив мелоксикаму показали, що він підвищує синтез протеогліканів в експлантанті остеоартрозного хряща, а також гальмує апоптоз хондроцитів. Крім того, мелоксикам не експресують протизапальні цитокіни. Це дозволяє розглядати його як НПЗП із хондропротективною дією. Проте вартість препарату досить висока (на 2011 р. – близько 500 руб. за 20 таблеток).

Таким чином, наявність у мелоксикаму хорошої протизапальної, аналгезуючої та хондропротективної дії, а також хороша переносимість дозволяють його широко використовувати у хворих на ОА.

Ацеклофенак (аертал) відноситься до неселективних нестероїдних протизапальних засобів. Він інгібує обидві ізоформи ЦОГ. Коефіцієнт ЦОГ-2/ЦОГ-1, тобто. середня інгібуюча концентрація для ацеклофенаку дорівнює 0,26 мкМ, тоді як для це-лекоксибу цей коефіцієнт дорівнює 0,70 мкМ, тобто. він може вважатися більш селективним щодо ЦОГ-2. Підтвердженням селективності ацеклофенаку стала робота B. Hinz та співавторів, які визначали вираженість блокади ЦОГ-2 та ЦОГ-1 у нейтрофілах людини під впливом ацеклофенаку 100 мг та диклофенаку 75 мг. Виявилося, що після прийому обох препаратів активність ЦОГ-2 була пригнічена більш ніж на 97%, тоді як ЦОГ-1 – на 46 та 82% відповідно. Крім блокади ЦОГ-2, ацеклофенак впливає на синтез цитокінів, таких як інтерлейкін-1 (ІЛ-1) та фактор некрозу пухлини а (ФНП а). Крім того, він пригнічує процес ІЛ-1 асоційованої активації металопротеїназ, що є однією з причин позитивного впливу ацеклофенаку на синтез протеогліканів суглобового хряща. Ацеклофенак сприяє експресії протеогліканів та гіалуронової кислоти як у преклінічній, так і в пізній стадії ОА. Він стимулює синтез глікозаміногліканів у хрящі у хворих на ОА з диклофе-наком і напроксеном, які не мають таких властивостей. Ця властивість належить до основних переваг ацеклофенаку і визначає цілі-

відповідність його застосування у хворих на ОА. L. Blot та співавтори вивчили дію ацеклофенаку, мелоксикаму та диклофенаку (контроль) на метаболізм новостворених синтезованих молекул протеоглікану та гіалуронату в експлантантах хряща людини, ураженої ОА. Результати дослідження показали, що ацеклофенак і мелоксикам у концентрації, що відповідає їх вмісту в синовіальній рідині, можуть позитивно впливати на загальний метаболізм протеогліканів та гіалуронату в хрящовій тканині при ОА, тоді як диклофенак не надавав такого впливу на метаболізм хряща. Це говорить про те, що ацеклофенак та мелоксикам не повинні погіршити біомеханічні характеристики суглоба і, можливо, здатні уповільнити руйнування суглобів при остеоартрозі. Ще однією перевагою препарату є помірна вартість, що важливо для літніх хворих (на 2011 р. – близько 300 руб. за 20 таблеток).

У нашому дослідженні порівняння цих двох препаратів показало подібну ефективність щодо зменшення болю та запальних явищ у суглобі, їхню хорошу переносимість хворими та наявність мінімальної кількості несприятливих ефектів.

Таким чином, застосування мелоксикаму (мавалісу) та ацеклофенаку (аерталу) у хворих похилого віку з ОА призводить до достовірного стійкого зменшення больового синдрому та запальних явищ у суглобі при гарній переносимості препарату, і тому вибір препарату часто визначатиметься його вартістю.

Список літератури

1. Насонов, Є. Л. Сучасні напрями у фармакотерапії остеоартрозу / Є. Л. Насонов // Consilium medicus. – 2001. – № 3. – Р. 408-415.

2. Бадокін, В. В. Нестероїдні протизапальні препарати в терапії остеоартрозу / В. В. Бадокін // Сучасна ревматологія. – 2009. – № 1. – С. 73.

3. Цвєткова, Е. С. Моваліс у терапії остеоартрозу / Є. С. Цвєткова // Науково-практична ревматологія. – 2005. – № 2. – С. 29.

4. Алексєєва, Л. І. Фактори ризику при остеоартрозі / Л. І. Алексєєва // Науково-практична ревматологія. – 2000. – № 2. – С. 36.

5. Беневолевська, Л. І. Фактори, що сприяють розвитку остеоартрозу / Л. І. Беневолевська, Н. В. Підчалімова, М. М. Бржезовський та ін. // Терапевтичний архів. – 1987. – № 4. – С. 35.

6. Насонов, Є. Л. Больовий синдром при патології опорно-рухового апарату/Є. Л. Насонов // Лікар. – 2002. – № 4. – С. 15.

7. Насонова, В. А. Мелоксикам (маваліс) – селективний інгібітор ЦОГ-2

у клінічній практиці / В. А. Насонова // Науково-практична ревматологія. -2000. - №4. - С. 16.

8. Єлісєєв, М. С. Застосування мелоксикаму (амелотекс) у хворих на гонартроз / М. С. Єлісєєв, С. А. Володимиров // Сучасна ревматологія. – 2011. – № 2. -С. 31.

9. Мазуров, В. І. Застосування мелоксикаму (мавалісу) у хворих з ревматичними захворюваннями з супутньою ішемічною хворобою серця / В. І. Мазуров // Клінічна медицина. – 2004. – № 12. – С. 54.

10. Алексєєва, Л. І. Сучасні підходи до лікування остеоартрозу / Л. І. Алексєєва // Російський медичний журнал. – 2003. – № 11 (4). – С. 5.

11. Каратеєв, А. Є. Застосування нестероїдних протизапальних препаратів/А. Є. Каратеєв, Н. Н. Яхно, Л. Б. Лазебник та ін. // Клінічні рекомендації. - М.: ІМА-ПРЕС, 2009. - С. 168.

12. Каратєєв, А. Є. Нестероїдні протизапальні препарати в сучасній клінічній практиці: «за» більше, ніж «проти» / А. Є. Каратєєв // Сучасна ревматологія. – 2008. – № 1. – С. 70.

13. Верткіна, А. Л. Деформуючий остеоартроз: стратегія ведення хворих при соматичній патології / А. Л. Верткіна, А. В. Наумов // Російський медичний журнал. – 2007. – Т. 15, № 4. – С. 319-324.

14. Верткін, А. Л. Остеоартроз у практиці лікаря-терапевта / А. Л. Верткін, Л. І. Алексєєва, А. В. Наумов та ін. // Російський медичний журнал. – 2008. -Т. 16, № 7. – С. 478-480.

15. Насонов, Є. Л. Застосування нестероїдних протизапальних препаратів у медицині на початку XXI століття/Є. Л. Насонов// Російський медичний журнал. – 2003. – № 11. – Р. 375-378.

16. Emery, P. Considerations for nonsteroidal anti-inflammatory drug therapy: benefits / P. Emery // Scand J. Rheumatol. – 1996. – № 25 (Suppl. 105). – Р. 5-12.

17. Rainsford, K. Anti-inflammatory drugs в 21st century / K. Rainsford // Subcell Biochem. – 2007. – № 42. – Р. 3-27.

18. Єгоров, І. В. Особливості лікування суглобового синдрому в осіб похилого віку з артеріальною гіпертензією / І. В. Єгоров, В. В. Цурко // Сучасна ревматологія. – 2008. – № 4. – С. 52.

19. Зирянов, С. К. Безпека фармакотерапії болю: сучасний стан проблеми / С. К. Зирянов, О. Н. Нельга, Ю. Б. Білоусов // Важкий пацієнт. -2007. - №3. - С. 54.

20. Каратєєв, А. Є. Критерії вибору нестероїдного протизапального препарату / А. Є. Каратєєв, В. Г. Барскова // Довідник поліклінічного лікаря. -2007. - №5. - С. 44.

21. Чичасова, Н. В. Мелоксикам у лікуванні хронічних захворювань опорно-рухового апарату / Н. В. Чичасова // Лікуючий лікар. – 2011. – № 4. – С. 26.

22. Хітров, Н. А. Лікування больового синдрому при остеоартрозі / Н. А. Хітров // Сучасна ревматологія. – 2009. – № 2. – С. 48.

23. Yocum, D. Safety і efficacy of meloxicam в ході osteoarthritis: a 12-week, double-blind, multiple doses, placebo controlled trial. The Meloxicam Osteoarthritis Investigators / D. Yocum, R. Fleishmann, P. Dalgin та ін. / / Arch. Int. Med. -2000. – V. 160. – P. 2947-2954.

24. Бадокін, В. В. Застосування мелоксикаму при ревматичних захворюваннях / В. В. Бадокін // Фарматека. – 2005. – № 13. – С. 1-8.

25. Ding, C. До NSAID наслідком прогресування osteoarthritis? / C. Ding // Inflammation. – 2002. – № 26. – Р. 139-142.

26. Saraf, S. Aceclofenac: A potentNon-Steroidal Anti-Inflammatory Drug / S. Saraf // Latest Reviews. – 2006. – № 4 (3).

27. Цурко, В. В. Ацеклофенак (аертал): експериментальні дані та результати клінічних досліджень при суглобовому синдромі / В. В. Цурко // Клінічна фармакологія та терапія. – 2009. – № 1. – С. 62-65.

28. Lidburg, P. COX-2/COX-1 selectivity aceclofenac в comparison whith celecox-ib і rofecoxib в людській цілій blood assay / P. Lidburg, I. Vojnovic, T. Warner // Osteoarthritis and cartilage. - 2000. - №8 (Suppl. B), TH0 53.

29. Hinz, B. Aceclofenac spares cyclooxygenase 1 як resalt of limited but sustained biotransformation to diclofenac / B. Hinz, T. Rau, D. Augel et al. // Clinical Pharmacology & Therapeutics. – 2003. – № 74. – Р. 222-235.

30. Насонова, В. А. Ацеклофенак (аертал) у ревматологічній практиці / В. А. Насонова // Терапевтичний архів. – 2005. – Т. 77, № 5. – Р. 87-90.

31. Насонова, В. А. Симптоматична терапія болю при ревматичних захворюваннях: місце ацеклофенаку / В. А. Насонова, А. Є. Каратєєв // Сучасна ревматологія. – 2009. – № 3. – С. 58.

32. Blot, L. Effects diclofenac, aceclofenac and meloxicam на metabolism proteoglycans and hyaluronan в osteoarthritic human articular cartilage / L. Blot, A. Marselis, J.-P. Devogelaer, D.-H. Manicourt // Br. J. Pharmacol. – 2000. – № 131. -Р. 1413-1421.

Замятіна Катерина Олександрівна аспірант, Оренбурзька державна медична академія

E-mail: [email protected] ru

Багірова Генрієтта Георгіївна доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри поліклінічної терапії, Оренбурзька державна медична академія

E-mail: [email protected]

Zamyatina Ekaterina Alexandrovna Postgraduate student, Orenburg State Medical Academy

Bagirova Genrietta Georgievna Лікар медичних наук, професор, голова суб-партій поліклініки, Оренбург State Medical Academy

УДК 616.72-002 Замятіна, Є. А.

Застосування мелоксикаму (мовалісу) та ацеклофенаку (аерталу) в осіб похилого віку з остеоартрозом / Є. А. Замятина, Г. Г. Багірова // Вісті вищих навчальних закладів. Поволзький регіон. Медичні науки. – 2012. – № 1 (21). – С. 40-46.

Ревматоїдний артрит (РА) – тяжке аутоімунне захворювання. Його провідним синдромом є ураження суглобів. Але часто при ревматоїдному артриті спостерігаються загальні симптоми. До таких належать підвищення температури.

Підвищення температури

Підвищення температури є притаманним ревматоїдного артриту симптомом. Це реакція організму на імунне запалення, що виникає, яке носить системний характер.

Гарячка при РА, як правило, супроводжується такими клінічними проявами:

• Загальним порушенням здоров'я.
• Слабістю та розбитістю.
• Підвищеною стомлюваністю.

Хворі люди нерідко стають апатичними та адинамічними, особливо на піку підвищення температури.

Гарячка найчастіше розвивається одночасно з першими симптомами ураження суглобів, у початковій стадії захворювання. При цьому вищі цифри стовпчик термометра показує в другій половині дня і ближче до вечора. Тоді ж у пацієнтів відзначається загальне нездужання. Вранці самопочуття зазвичай хороше.

Температурна реакція найчастіше протікає у вигляді субфебрилітету, тобто значення термометра коливаються в межах 371-380°. Однак, іноді може спостерігатися і справжня лихоманка з підвищенням температури до 38,5-39°. При такому різновиді аутоімунного ураження, як хвороба Стілла у дорослих, лихоманка може бути злоякісною, а стовпчик термометра утримується в діапазоні 39-40 °.

Таке підвищення температури тяжко переноситься пацієнтами, викликаючи різке погіршення самопочуття, слабкість, біль голови.

Гарячковий синдром при ревматоїдному артриті може зберігатися від кількох тижнів до 2-3 місяців. Крім загальних симптомів нездужання, він супроводжується почастішанням пульсу, іноді підвищенням артеріального тиску.

Висока температура при артриті спричиняє хворим людям значний дискомфорт.

Лікування

high body temperature

Як правило, синдром лихоманки при ревматоїдному артриті рідко потребує додаткового лікування, оскільки препарати для терапії хвороби мають жарознижувальну дію.

У основі як ураження суглобів, і підвищення температури тіла лежить один патологічний механізм – аутоімунна реакція. Саме вона й обумовлює всі ті симптоми, що характерні для ревматоїдного артриту.

При лікарському придушенні імунного запалення зникає больовий синдром та нормалізується температура тіла.

Для лікування ревматоїдного артриту і, відповідно, усунення лихоманки використовуються такі групи лікарських засобів:

1. Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ).
2. Глюкокортикостероїди (ГКС).

Терапія безпосередньо самого ревматоїдного артриту проводиться й іншими ліками – цитостатиками, сульфаніламідами, Д-пеніциламіном, препаратами золота. Проте механізм їхньої дії інший. Вони можуть усувати лихоманку за рахунок усунення основного патологічного процесу, але ефективним і швидким жарознижувальною дією володіють лише перераховані вище медикаментозні засоби.

НПЗЗ

Це відома група препаратів. Основною їх дією є купірування запалення та всіх властивих йому компонентів:

• підвищення температури;
• біль;
• набряку.

НПЗЗ виробляють три основні ефекти:

1. Усувають запалення.
2. Полегшують біль.
3. Знижують температуру тіла.

У різних препаратів рівень вираженості кожного ефекту різна. Саме тому анальгін найчастіше використовують як аналгетик, а аспірин – для боротьби з лихоманкою.

Золотим стандартом ревматології протизапальної дії вважається диклофенак.

Механізм дії НПЗЗ пов'язаний з блокадою спеціального ферменту – циклооксигенази (ЦОГ). Вона буває двох типів.

Інгібітори ЦОГ-1 і ЦОГ-2 мають більш виражену терапевтичну дію, однак і кількість побічних дій у них більша – у той час, як у селективних інгібіторів ЦОГ-2 ймовірність таких ускладнень значно нижча.

Проте й одні, й інші ліки нині успішно застосовують у лікуванні ревматоїдного артриту, якщо він протікає з підвищенням температури тіла. Більше того, саме НПЗЗ є препаратами першого ряду в терапії цієї хвороби.

Неселективні інгібітори ЦОГ

Незважаючи на підвищений ризик побічних ефектів, неселективні інгібітори ЦОГ широко призначаються ревматологами для усунення лихоманки та болю при РА. Ці ліки відомі давно і добре себе зарекомендували. В цілому, вони мають непогану переносимість, а ймовірність ускладнень можна знизити за допомогою гастропротекторів і контролю дозування.

До неселективних інгібіторів ЦОГ відносять:

• диклофенак;
• ацеклофенак;
• декскетопрофен.

Ці препарати широко поширені на фармацевтичному ринку, безрецептурні та здебільшого мають доступну для багатьох пацієнтів ціну.

Диклофенак

Диклофенак має виражений жарознижувальний та протизапальний засіб, також він усуває больовий синдром. Ці ліки випускаються не тільки у вигляді таблеток, вони представлені значною кількістю форм – уколами, мазями, гелями, капсулами та свічками.

В аптеках диклофенак можна зустріти під такими торговими назвами:

• Диклак;
• Диклоберл;
• Вольтарен.

Серед його побічних дій найбільш небезпечними вважаються ульцерогенне та кроворозріджувальне. Це означає, що на тлі постійного прийому ліків може утворитися виразка у шлунково-кишковому тракті або розвинутись кровотеча. Ці негативні ефекти особливо небезпечні у похилому віці, тому що виникають вони непомітно і швидко наростають.

Однак для пацієнтів з РА диклофенак часто є справжнім порятунком, особливо коли у них виражений больовий та гарячковий синдром. На фоні лікування неприємні прояви швидко зникають.

Ацеклофенак

Ацеклофенак за своєю будовою схожий із диклофенаком. Проте профіль його безпеки суттєво вищий. Ці ліки добре переноситься, рідше викликає біль у животі, формування виразки та інші неприємні симптоми. Також має протизапальну та жарознижувальну дію і може застосовуватися для боротьби з лихоманкою при РА.

В аптеках цей препарат більш відомий під назвами Аертал та Диклотол.

За ефективністю та тривалістю дії ацеклофенак поступається диклофенаку, але це компенсується кращою переносимістю ліків.

Декскетопрофен

Декскетопрофен – це діюча речовина відомого препарату Дексалгін. Більшості лікарів і пацієнтів він знайомий завдяки своїй знеболювальній дії, у зв'язку з чим ліки широко призначаються після хірургічних операцій. Однак Дексалгін має також протизапальну та жарознижувальну дію і нерідко застосовується в терапії ревматоїдного артриту.

Він швидко та ефективно купує симптоми РА – лихоманку та біль. У рекомендованій дозі Дексалгін добре переноситься і рідко впливає на згортання крові або формування виразок. Однак цей препарат не показаний для тривалого застосування. Як правило, курс лікування декскетопрофеном не перевищує тижня.

Випускається ліки у вигляді уколів та пігулок. До недоліків Дексалгін можна віднести його чималу вартість.

Селективні інгібітори ЦОГ-2

Селективні інгібітори ЦОГ-2 були розроблені для того, щоб звести до мінімуму ймовірність ускладнень – кровотеч та ерозій слизових оболонок, які характерні для всіх НПЗЗ.

Проте повністю позбавитися таких побічних дій не вдалося навіть препаратам цієї групи. Усі вони – тією чи іншою мірою – здатні викликати специфічні ускладнення.

Також існує думка, що розроблена селективність позначилася на вираженості протизапального та жарознижуючого ефектів. З цим складно погодитися, оскільки більшість селективних інгібіторів ЦОГ-2 за терапевтичною дією можна порівняти з диклофенаком або декскетопрофеном.

Основною нішею застосування таких препаратів є пацієнти з факторами ризику розвитку кровотеч і гастропатій, яким протипоказана традиційна терапія.

Є у селективних інгібіторів свої недоліки, одним з яких можна вважати вищу вартість. Цей фактор є важливим для пацієнтів, оскільки терапія ревматоїдного артриту – процес довічний.

Найчастіше із селективних інгібіторів ЦОГ використовують:

• німесулід;
• мелоксикам;
• целекоксиб.

Німесулід

Німесулід – ліки, які широко відомі завдяки своїй жарознижувальній та знеболювальній дії. Однак при цьому препарат має і виражений протизапальний ефект.

За силою дії німесулід не поступається диклофенак і активно призначається ревматологами при багатьох аутоімунних захворюваннях.

На фармацевтичному ринку він продається під такими торговими назвами:

• Німесил;
• Німулід;
• Німід;
• Найз.

Оригінальний препарат коштує недешево, але дженерики цілком доступні для більшості пацієнтів. Однак слід знати, що в останні роки зросла кількість підробок цих популярних ліків.

Ревматоїдний артрит і висока температура – ​​пряме показання призначення німесуліду. Він швидко всмоктується і починає надавати знеболювальну та протизапальну дію. Поліпшення самопочуття за такого лікування настає досить швидко.

Німесулід для усунення симптомів РА показаний усім пацієнтам старше 65 років, з виразковою хворобою та шлунково-кишковою кровотечею в анамнезі. Він випускається у вигляді таблеток та суспензії – для зручності застосування.

З побічних ефектів при його прийомі можна відзначити біль у животі та алергічні реакції. Також є дані, що у великій дозі німесулід негативно впливає на нирки.

Мелоксикам

Мелоксикам набув великої популярності останніми роками. Завдяки появі величезної кількості аналогів, вартість його стала доступнішою. Пацієнтам він знайомий як Моваліс, Мелокс, Ревмоксикам, Мовікс, Ревмалгін.

Препарат відноситься до високоефективних засобів боротьби з лихоманкою, болем та запаленням. У разі високої температури при ревматоїдному артриті часто потрібні призначення сильних, але безпечних ліків. До таких можна сміливо віднести мелоксикам.

Пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, особливо гастритами та виразками, відзначають хорошу його переносимість. Такі симптоми, як біль у животі, печія, нудота і натомість його прийому спостерігаються рідко.

Також у ліків значно знижено ульцерогенну та кроворозріджувальну дію, завдяки чому він призначається у старших вікових групах та у пацієнтів із супутніми захворюваннями ШКТ.

Целекоксиб

Целекоксиб розроблявся як найефективніша протизапальна та жарознижувальна дія для лікування ревматологічних хвороб. З появою його на фармацевтичному ринку ціна препарату була досить високою.

За силою дії целекоксиб (Целебрекс) не поступається диклофенак і німесулід. Однак при проведенні клінічних досліджень та багаторічних спостережень було відмічено несприятливий вплив цього препарату на серцево-судинну систему, що суттєво обмежило використання Целебрексу. Другим стримуючим фактором є найвища вартість.

Глюкокортикостероїди

Глюкокортикостероїди не є жарознижувальними засобами прямої дії. І лихоманка не входить до списку показань для їх застосування.

Однак ці гормони дуже ефективно борються із запаленням, до компонентів якого належить підвищення температури.

Таким чином, на фоні лікування кортикостероїдів при ревматоїдному артриті лихоманка швидко усувається поряд з больовим синдромом і набряком суглобів.

Раніше глюкокортикоїди застосовували у разі тяжкої форми хвороби, проте сучасна ревматологія розглядає їх як препарати базової терапії. ГКС не лише усувають основні неприємні симптоми ревматоїдного артриту, вони пригнічують імунну реакцію та за рахунок цього гальмують розвиток та прогресування захворювання.

Довготривалий регулярний прийом цих гормонів – обов'язкова частина лікування РА. Найчастіше ревматологи використовують такі ліки:

• метилпреднізолон (метіпред).
• тріамцинолон (Полькортолон).

Ці кортикостероїди розраховані на постійне застосування, тому їх побічні дії зведені до мінімуму. І все ж таки тривала гормональна терапія ревматоїдного артриту загрожує для пацієнтів такими ускладненнями:

1. Утворенням ерозій та виразок у ШКТ.
2. Кровотечі.
3. Ожиріння.
4. Стероїдний діабет.
5. Остеопороз.
6. Синдромом Кушінга.

Глюкокортикоїди можуть комбінуватися з нестероїдними протизапальними препаратами для підвищення ефективності та швидкого досягнення результату, однак і побічні дії ліків при цьому підсумовуються.

РА та супутні хвороби

Висока температура при РА – це завжди прояв аутоімунного запалення. Вона цілком може бути наслідком супутнього інфекційного захворювання. Потрібно пам'ятати, що запальна лихоманка найчастіше спостерігається у перші місяці ревматоїдного артриту. Надалі, при адекватному лікуванні температура нормалізується і більше не турбує пацієнта.

Припустити інфекційну природу підвищення температури при ревматоїдному артриті можна за такими особливостями:

1. Поява її холодна пора року.
2. Період епідемії грипу або ГРВІ.
3. Контакт із хворою людиною в анамнезі.
4. Поява нехарактерних для РА симптомів – біль у горлі, вухах, нежиті, кашлю, частого сечовипускання, зміни кольору сечі.

Інфекційне захворювання при ревматоїдному артриті має особливості лікування.

Лікування інфекційної лихоманки

Якщо лихоманка супроводжується такими проявами, необхідно обов'язково здатися терапевту для встановлення діагнозу. При високій температурі, до огляду лікаря, можна приймати жарознижувальні засоби для полегшення стану. Однак при цьому слід виявляти обережність.

Як жарознижуючі ліки можна використовувати тільки НПЗЗ. Оскільки більшість пацієнтів з РА отримують базову терапію кортикостероїдами, їх побічні дії можуть підсумовуватися. Це означає, що для зниження температури краще використовувати селективні інгібітори ЦОГ-2, які меншою мірою впливають на систему крові та стан ШКТ.

Ефективним фізичним методом боротьби з лихоманкою є обтирання тіла теплою водою. Важливо, щоб вона була саме теплою, а не холодною, інакше така процедура призведе до спазму судин та гіпертермія посилиться. Також полегшує стан та покращує самопочуття рясне питво – чаю, компоту, морсу, води.

ГКС при інфекціях

Хоча кортикостероїди є протизапальними препаратами та ефективно усувають жар, їх заборонено застосовувати для усунення лихоманки при інфекційних хворобах. Пов'язано це з імуносупресивною дією препаратів. Це означає, що на фоні лікування ними захисні сили організму будуть не в змозі впоратися навіть із банальною застудою. І замість зниження температури можна отримати ще більший її підйом.

Висока температура при РА потребує правильної терапії. Підбирати та контролювати її може лише лікар. Самолікування за цієї хвороби неприпустимо.

Хвороби суглобів – патологія, що змушує хворих користуватися протизапальними знеболюючими засобами. Стаття розповідає про ефективний препарат Аертал і особливості у виборі його недорогих аналогів з урахуванням інформації про ліки та відгуки медиків та пацієнтів.

Кому призначають Аертал і чому?

Аертал – засіб для лікування хвороб суглобів, що містить ацеклофенак. Належить до нестероїдних протизапальних препаратів для системного та місцевого застосування. Пригнічує синтез простагландинів, надаючи протизапальну дію та зменшуючи біль.

Добре проникає у суглобову рідину, забезпечує тривалу дію. Препарат випускається в Угорщині у формі таблеток та порошку для приготування суспензії з разовою дозою 100 мг ацеклофенаку та у вигляді 1,5% крему.

Аертал у вигляді пероральних форм застосовують для лікування патології опорно-рухового апарату та деяких станах, що супроводжуються больовим синдромом, включаючи:

• ревматизм, включаючи позасуглобові зміни;
• остеоартрит;
• ревматоїдний артрит;
• хвороба Бехтерєва;
• зубний біль;
• первинна дисменорея;
• люмбалгія.

Аертал приймають по 1 таблетці чи пакету 1-2 десь у день після чи під час їжі. Порошок розчиняють у теплій воді та випивають. Максимальна добова доза – 200 мг.

Аертал протипоказаний при:

• гіперчутливості до ацеклофенака, компонентів засобу або до ацетилсаліцилової кислоти;
• після шлунково-кишкових кровотеч або перфорацій внаслідок прийому нестероїдних протизапальних засобів;
• виразковій хворобі шлунка або дванадцятипалої кишки;
• кровотечі або порушення гемостазу;
• вираженої серцевої, тяжкої ниркової та печінкової недостатності;
• при стенокардії та після інфаркту міокарда або аортокоронарного шунтування.

Ліки не використовуються під час годування груддю, у III триместрі вагітності та дітям до 18 років.

Побічні ефекти Аертала найчастіше пов'язані з небажаним впливом на систему травлення.

Спостерігалися гострі ерозії та виразки, прорив стінки травного тракту, кровотечі, іноді важкі. Відзначаються нудота з блювотою, рідке випорожнення, метеоризм, біль у животі, загострення гастриту, інші диспептичні прояви. Трапляються алергічні реакції, неврологічні розлади, анемія.

При лікуванні ацеклофенаком може підвищуватися ризик розвитку інфаркту міокарда та інсульту. Крем використовується місцево у дорослих при лікуванні болю після пошкоджень опорно-рухового апарату, у комплексній терапії люмбаго, кривошиї та періартрозу. Засіб наносять на чисту шкіру до 3 разів на день.

Крем не застосовують, якщо були реакції непереносимості на його компоненти.

Особливості міжлікарських взаємодій вимагають обережності при гіпертонічній хворобі – ацеклофенак знижує ефективність деяких антигіпертензивних ліків. Його не використовують у комбінації з іншими нестероїдними протизапальними засобами, метотрексатом, серцевими глікозидами, сполуками літію, антикоагулянтами, фторхінолонами.

Взаємодія більше стосується пероральних форм ацеклофенаку, при лікуванні кремом обмеження мінімальні.

Вартість Аертала - 310-370 рублів за 20 таблеток, вигідніше велика упаковка - 60 таб за 800 руб. 20 пакетів по 100 мг коштують 380-400 руб. Ціна 60 грамів крему – 330 рублів. Багато засобів-аналогів коштують дешевше. Розглянемо їх.

Чим замінити Аертал?

В аптеках продаються вітчизняні препарати ацеклофенаку у вигляді таблеток та є великий асортимент усіх форм випуску протизапальних ліків з іншими активними речовинами з такою ефективністю.

Повні аналоги Аертала представлені трьома генерованими таблетованими препаратами російського виробництва. За складом та властивостями та особливостями використання вони ідентичніугорському генерику (оригінальний засіб - Niplonac).

Вартість їх набагато доступніша:

• Ацеклофенак (ЗАТ "Березівський ФЗ") до 100 рублів за 20 таблеток;
• Аленталь (ЗАТ "ВЕРТЕКС") 250 руб за 20 таб;
• Ацеклофенак (“Синтез”) – упаковки по 20 та 60 таб за 220 та 550 рублів.

Деякі НПЗЗ іншими діючими речовинами можуть замінити Аертал у разі відсутності препаратів з ацеклофенаком.

При виборі заміни протизапальних ліків потрібно розуміти, що в клінічних ситуаціях не всі препарати будуть однакову дію. Виразність знеболювального та протизапального ефекту відрізняється при різній тривалості та характері патологічного процесу.

Тому заміну рецептурних засобів, до яких відносяться таблетки та порошок Аертал, на ліки з іншим складом має здійснювати лікар. Самостійно або за допомогою фармацевта можна вибрати відповідний за ціною препарат ацеклофенаку та підібрати заміну крему.

Таблетки та капсули

Ацеклофенак вдасться повністю замінити лише за умови використання інших рецептурних НПЗЗ. Засоби, що вільно продаються - Ібупрофен, Напроксен і Аспірин не забезпечать потрібного ефекту. Аналогічну дію при хронічних ураженнях суглобів нададуть мелоксикам, диклофенак, целекоксиб та кетопрофен.

При гострих болях оптимальною заміною буде Кеторолак.

Мелоксикам – оптимальний засіб для пацієнтів із ураженнями суглобів, що має хондропротекторні властивості. Випускається в таблетках по 7,5 та 15 міліграм, приймається 1 раз на день. Препарат можна застосовувати під час ремісії виразки шлунка.

Імпортні замінники - ліки Мелоксикам-Тева, Мелоксикам Штада коштують від 200-230 руб за 10 таблеток по 15 мг або за 20 таб по 7,5 мг, таке ж дозування російського препарату різних виробників коштує від 75 до 130 рублів.

Диклофенак - найвідоміший і дуже популярний через дешевизну препарат, що застосовується при хворобах суглобів. Кілька років тому вважався еталоном протизапальної терапії, тепер його використання обмежується через побічні ефекти.

Має виражену побічну дію на шлунок, може викликати тромбози та призводити до розвитку інфарктів та інсультів. Знижує ефективність гіпотензивних ліків при їхньому спільному застосуванні.

Використовується як таблеток по 50 і 75 мг і капсул по 100 мг. Максимальна добова доза – 150 міліграм. Імпортні засоби Діклоберл та Діклак 75 мг №10 – 70 руб. Диклофенак вітчизняного виробництва коштує від 48 руб. (100 мг 20 шт.)

Кетопрофен – капсули та таблетки по 50, 100 та 150 мг. Препарат невиборної дії з гарним знеболюючим ефектом при хронічному запаленні. 25 капсул закордонного Кетоналу по 50мг коштують 100 рублів. Вітчизняний Кетопрофен – у 1,5-2 рази дешевший.

Целекоксиб – селективний протизапальний засіб, що випускається у формі капсул з дозуванням 100 та 200 мг. Не виявляє гастротоксичності та може використовуватись при проблемах зі шлунком.

Впливає на процеси проведення збудження у серці, тому обмежено застосовується при кардіальній патології. З дешевих аналогів доступні імпортна Ділакса по 250-300 рублів за 10 капсул і вітчизняний Роукоксиб-Роутек за такою ж ціною.

Кеторолак – препарат з переважною знеболювальною дією, найбільш ефективний із перелічених при гострих станах – травмі, зубному болю, після операцій. Максимум ефекту виявляє перші 3-5 днів після пошкодження або появи больового синдрому..

Не застосовується при хронічних болях (крім онкології). Таблетки містять по 10 мг кеторолаку, що приймається до 4 разів на день.

Найвідоміший імпортний засіб - румунський, ціна 10 таблеток - 60 рублів. Вітчизняний Кеторолак коштує близько 20 карбованців.

Креми, мазі та гелі

Вибір здійснюється серед протизапальних засобів на основі кетопрофену, німесуліду та диклофенаку зі схожою знеболювальною дією:

• Фастум гель - містить 2,5% кетопрофену, 30 г гелю коштують 240 рублів, 100г - 550 руб;
• Кетонал - 5% крем з кетопрофен, ціна 30г - 300 руб. Є 2,5% гель, 50г коштують 300руб;
• Биструмгель - російські кошти з тією ж речовиною в концентрації 2,5%, ціна 30г 190 руб;
• - 1% гель німесулід, 20 г коштують 175 руб;
• Диклак гель, що містить 5% диклофенаку, ціна 50 г - 270 руб;
• Вітчизняний Диклофенак у вигляді 1% гелю та мазі, недорогий засіб з ціною 30 рублів за 30 грам, 5% гель коштує в 2-2,5 рази дорожче.

Найбільш ефективні засоби з 5% кетопрофену та диклофенаку.

Порошки у пакетиках

При виборі заміни Аертала у вигляді порошку порівнюються кошти коїться з іншими компонентами. Найпопулярнішими НПЗЗ у порошках є італійський препарат, що містить німесулід по 100 мг. Його вартість - 680 руб за 30 пакетів.

Німесулід має багато обмежень щодо використання через гепатотоксичність, крім стандартних для НПЗЗ протипоказань його не можна застосовувати при хворобах печінки, алкоголізмі, протуді та грипі, а при підвищенні у хворої температури тіла ліки слід відмінити. У ряді країн, які продовжують його застосовувати, зі свідчень виключили захворювання суглобів.

У сусідніх країнах у продажу є препарати Дексалгін-саше (декскетопрофен) та Катафаст (диклофенак калію), ефективність та безпека яких вища, ніж у німесуліду.

Говорячи про остеохондроз, людина зазвичай має на увазі наявність у нього болю в області спини – у якомусь із відділів хребта. Разом з тим, за сучасними даними, дегенеративні зміни у хребтовому стовпі зустрічаються і у клінічно здорових людей, які не мають таких болів.

Тому останнім часом більше говорять не про медикаментозне лікування остеохондрозу, а про терапію наступних станів:

1. Неспецифічні болі в області спини та шиї, наприклад, міофасціальний синдром у ділянці нирок (квадратий м'яз попереку). «Неспецифічні» в даному випадку означають не пов'язані з якоюсь істотною патологією хребта, м'язів і зв'язок спини, як, наприклад, травми, інфекції тощо.
2. Остеоартроз суглобів хребта, наприклад, дуговідростчастий, унковертебральний неоартроз. Явище досить часто і болюче.
3. Компресійна радикулопатія – наявність у пацієнта з болем у спині симптомів компресії. Часто зустрічається на тлі міжхребцевих гриж. А також компресійно-ішемічний синдром. У шийному відділі компресія може бути як нервових волокон, а й судин (хребетна артерія).
4. Спондилолістез – дегенеративні зміни в хребті або інші причини, що призводять до зміщення хребців у будь-якому відділі (частіше шийному, поперековому).
5. Стеноз хребетного каналу.
6. Остеопороз, компресійні переломи на його фоні та інші специфічні причини болю.

Тому, говорячи про лікування остеохондрозу, найчастіше має на увазі перші три пункти як найпоширеніші. Самостійно дуже складно правильно підібрати засоби для лікування дегенеративно-дистрофічних хвороб хребетного стовпа, тому таблетки від остеохондрозу пити вдома можна лише після консультації з лікарем.

Вирішувати, які таблетки приймати, лікареві не доводиться довго. Існує кілька груп лікарських засобів, що довели свою ефективність у клінічних дослідженнях. Хондропротектори та антибіотики до цього списку не входять.

На першому місці в терапії болю є протизапальні засоби. Їхні ефекти полягають у купіруванні запального процесу під впливом різних механізмів. До протизапальних засобів відносяться глюкокортикоїди (глюкокортикостероїди) і НПЗЗ (нестероїдні протизапальні засоби).

Глюкокортикостероїди зазвичай показані у таких випадках:

1. Аутоімунна природа захворювання – причини болю у спині та шиї. Зазвичай використовуються ін'єкції в ділянку суглобів або паравертебрально, а також пероральні форми (таблетки). Займається такою патологією ревматолог.
2. Артроз суглобів хребта.
3. Неефективність НПЗЗ.

Першим щаблем у медикаментозному лікуванні остеохондрозу є НПЗЗ. Умовно їх можна поділити на три групи:

1. Мають переважно аналгетичний ефект.
2. Що мають переважно протизапальний ефект.
3. Обидва ефекти приблизно однакові.

У таблиці нижче зведені всі ці групи, а також у ній представлені найпопулярніші ліки та інформація про те, як їх приймати.

Групи та найменування	Схема застосування
НПЗЗ, переважно з аналгетичним ефектом
Кеторолак ("Кеторол", "Кетолак", "Кетанов")	Оптимально внутрішньом'язово по 10-30 мг на добу. протягом 3-5 днів з наступним переведенням на таблетовані форми німесуліду, мелоксикаму або целекоксибу. Схема можлива у осіб, які не мають патології ШКТ та ризику кровотечі
Метамізол ("Анальгін", "Баралгін", "Оптальгін")	Оптимально за 1 амп. (500 мг) 1 раз на добу не більше 5 днів з наступним переведенням на таблетовані форми німесуліду, мелоксикаму, целекоксибу. Застереження та побічні ефекти ті ж, що й у кеторолаку
Кетопрофен («Кетонал»)	100 мг (1 амп.) 1-2 десь у день, тривалість введення – 3-5 днів із наступним переходом на таблетки
НПЗЗ, переважно з протизапальним ефектом
Індометацин ("Індобене", "Метіндол")	Оптимально в ретардованій формі по 75 мг 1-2 рази на добу, виражений негативний вплив на шлунково-кишковий тракт, в даний час призначається дуже рідко
Напроксен («Напробене», «Апранакс», «Напріос»)	250-500 мг 1-2 рази на добу, виражені побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту, в даний час використовується рідко
Диклофенак	75 мг 2 рази на добу, оптимально у вигляді ін'єкцій у перші 5 днів гострого періоду, потім перевести на безпечніші препарати.
НПЗЗ (сила ефектів однакова)
Мелоксикам ("Моваліс", "Мелокс", "Мелбек", "Амелотекс")	7,5-15 мг 1 раз на добу, ризик ШКТ ускладнень та кровотеч набагато нижчий, ніж у вищеперелічених у таблиці препаратів. Може застосовуватись тривало (до 2-3 тижнів)
Німесулід (Німесіл, Найз, Німіка, Немулекс)	100 мг 2 рази на добу після їди, курс може бути тривалим (до 2-3 тижнів), оскільки препарат безпечніший, ніж неселективні НПЗЗ
Целекоксиб ("Целебрекс", "Коксиб", "Ділакса")	200 мг/добу, за необхідності можна збільшити до 400 мг. Селективний препарат може використовуватись тривало (до 2-3 тижнів)

Як показує практика та порівняльні дослідження різних препаратів, найбільш вдалими для лікування болів у спині при остеохондрозі є:

• Мелоксикам («Моваліс»);
• Целекоксиб («Целебрекс»);
• Німесулід («Німесіл», «Найз»);
• Ацеклофенак («Аертал»);
• Диклофенак (Вольтарен, Ортофен);
• Кеторолак («Кеторол»).

При цьому диклофенак і кеторолак оптимально використовувати в найгостріший період для швидкого зниження або усунення больового синдрому у вигляді ін'єкцій протягом перших 5 днів, а потім перейти на більш безпечні препарати з точки зору патології ШКТ та ризику кровотеч у формі таблеток. До них відносяться мелоксикам, целекоксиб та німесулід.

У деяких авторів (1) також відзначається хондропротективна дія німесулід, в чому його додатковий плюс. Подібні схеми використовуються при болях у поперековому відділі, при медикаментозному лікуванні грудного остеохондрозу, а також болях у ділянці шиї, пов'язаних з дегенеративними процесами або що мають неспецифічний характер.

Препарати цієї групи призначені для зняття (зменшення) спазму м'язів спини та хребта, крім того, їхня власна аналгетична дія потенціює знеболювальну дію НПЗЗ. Разом із препаратами попередньої групи міорелаксанти становлять відмінну комбінацію для лікування гострого болю в ділянці спини (шиї).

Міорелаксанти зазвичай мають форму таблеток, у нашій країні (РФ, 2015) лише «Мідокалм» має ін'єкційну форму. До міорелаксантів відносяться:

• Толперизон («Мідокалм»);
• Тизанідін («Сірдалуд», «Тизаніл», «Тизанід»);
• Баклофен ("Габлофен", "Баклосан").

Перевагою "Мідокалма" перед іншими препаратами цієї групи є відсутність седативного ефекту та м'язової слабкості.

Основні схеми застосування міорелаксантів наведено у таблиці нижче.

Флупіртин («Катадолон») - це лікарський засіб, зареєстрований в РФ як ненаркотичний анальгетик, що має специфічну дію. Аналгетична дія його пов'язана з активацією К+ каналів нейронів, тому за своєю суттю це препарат центральної дії. Разом з тим він має й міорелаксуючу дію, тому може бути використаний як препарат монотерапії болю у спині.

Основні нюанси застосування даного препарату:

1. Використовується тільки за призначенням лікаря.
2. Застосовується для усунення або зменшення гострого болю в спині, малоефективний при хронічному болю.
3. Може застосовуватися як монотерапія.
4. Призначається при протипоказаннях до НПЗЗ.

Не можна застосовувати при керуванні автомобілем, протипоказаний при вагітності та ГВ.

Вазоактивні препарати призначаються при виявленні у людини симптомів компресії, а також компресійно-ішемічного синдрому, особливо у лікуванні шийного остеохондрозу медикаментозно. Таким чином, не всім пацієнтам із болем у спині або шиї показана дана група лікарських засобів.

Серед вазоактивних препаратів, як правило, призначаються:

1. Засоби, що покращують мікроциркуляцію та реологічні властивості крові, – пентоксифілін («Трентал»), «Стугерон», «Кавінтон», «Теонікол».
2. Венотоніки - "Ескузан", "Троксевазін", рідко "Еуфілін".
3. Препарати, що нормалізують обмін речовин у пошкоджених тканинах, репаранти та антигіпоксанти – тіоктова кислота («Актовегін», «Берлітіон»).

Найчастіше ці лікарські засоби призначаються в умовах денного стаціонару у вигляді інфузій у фізрозчині або 5-відсотковій глюкозі, після цих ліків пацієнту можуть бути залишені у підтримуючих дозуваннях у вигляді таблеток (таблетки від остеохондрозу шиї).

Як основне лікування пацієнту можуть бути запропоновані ін'єкції місцевих анестетиків (новокаїн, тримекаїн та ін.) паравертебрально, а також комбінації з глюкокортикостероїдами та НПЗЗ паравертебрально або періартикулярно (в область пошкоджених суглобів).

Крім описаних вище препаратів можуть бути призначені лікарські засоби ще трьох груп:

1. Антиконвульсанти.
2. Опіоїдні аналгетики.
3. Антидепресанти.

Препарати цих груп призначаються неврологом, що лікує, є рецептурними і в жодному разі їх не можна приймати самостійно. Коли та як ці лікарські засоби призначаються, розглянемо нижче.

Відповідно до сучасного підходу до терапії больового синдрому при вираженому болі можуть бути додані опіоїдні аналгетики коротким курсом. «Вираженою» означає суттєве обмеження звичайного життя: порушення сну, неможливість «забути» про біль, відволіктися, займатися звичними справами, метання.

Серед опіоїдних анальгетиків найчастіше призначають трамадол у первісному дозуванні 50 мг 1-2 рази на день, збільшувати дозу рекомендують під контролем лікаря приблизно кожні 4-7 днів. Як показують дослідження, ймовірність розвитку звикання та виникнення потреби в даному препараті набагато нижча, ніж у опіоїдів у цілому.

За наявності корінкового синдрому можуть бути призначені антиконвульсанти, а саме габапентин та прегабалін. Ці препарати в дослідженнях довели свою високу ефективність у купіруванні больового синдрому. Крім зменшення інтенсивності болю, вони нормалізують сон, підвищують якість життя.

Основні схеми застосування антиконвульсантів наведено у таблиці нижче.

Назва / торгова назва	Схема застосування
Габапентін ("Гапентек", "Катена", "Конваліс", "Нейронтін", "Тебантін")	1-й день – 300 мг 1 раз на добу, 2-й день – 600 мг (у 2 прийоми), 3-й день – 900 мг на 3 прийоми, 4-й день – 1 200 мг, поступово збільшуючи до 1 800 мг на добу. Титрування дози виконується під контролем лікаря за вираженістю побічних ефектів та симптоматикою.
Прегабалін («Прегабалін Ріхтер»)	Стартова доза 150 мг на добу. у 2 прийоми, поступово збільшується до 300-600 мг на добу. (в середньому щотижня), титрування виконується під лікарським контролем за вираженістю побічних ефектів та симптоматикою

Медикаментозне лікування остеохондрозу також передбачає усунення вторинних симптомів захворювання, наприклад депресії. Призначення антидепресантів стає необхідним у людей із хронічним болем у спині, тривалість якого перевищує 12 тижнів. В цей час у пацієнта часто виникає питання: «Коли все це закінчиться?», а також з'являється страх «серйозної хвороби», тривожність, зниження настрою.

Серед антидепресантів при хронічних болях у спині найчастіше призначають:

• амітриптілін;
• кломіпрамін;
• іміпрамін;
• флуоксетин;
• пароксетин;
• сертралін.

Всі препарати відносяться до рецептурних, можуть бути призначені тільки лікарем і їм же виконується контроль за їх ефективністю. При цьому, як правило, перші три препарати з вищезгаданого списку мають більш виражений ефект усунення болю, однак і побічні ефекти їх також значні. Флуоксетин, пароксетин, сертралін хороші у зменшенні тривоги, страху, нормалізації сну, але їх протибольовий ефект значно менш виражений.

На закінчення хочеться відзначити, що, крім медикаментозного лікування остеохондрозу, пацієнту обов'язково повинні бути запропоновані фізіотерапія, ЛФК, мануальна терапія та остеопатія. Показання та протипоказання до цих методів лікування визначає тільки невролог, що лікує.

Таким чином, тільки комплексний підхід до терапії дегенеративних захворювань та неспецифічних болів у ділянці шиї та спини може принести полегшення пацієнтові.

Джерела:

1. Оцінка ефективності, переносимості та безпеки німесуліду у дітей з хронічним артритом. Є.І. Алексєєва, С.І. Валієва. Науковий центр здоров'я дітей РАМН, Москва. «Питання сучасної педіатрії», том 6; №6; 2007; З. 84-88.
2. Найпоширеніші больові синдроми в неврологічній практиці: причини, діагностика та лікування болю в спині та шиї. Котова О.В. Російський медичний журнал.
3. Целекоксиб при гострому болю. Каратєєв А.Є. Російський медичний журнал.
4. НПЗП у ХХІ ст.: місце німесуліду. Каратєєв А.Є. Російський медичний журнал.
5. Біль у шиї: причини та підходи до лікування. Пилипович А.А., Данилов А.Б., Симонов С.Г. Російський медичний журнал.
6. Міофасціальний больовий синдром: від патогенезу до лікування. Пилипович А.А., Данилов А.Б. Російський медичний журнал.

Які ліки застосовують від болю в спині та попереку?

Вибираючи спосіб лікування, лікар насамперед орієнтується на інтенсивність та тривалість болю, який може бути гострим або хронічним. Гострий біль виникає раптово і рівень її інтенсивності досить високий. Для хронічної характерне поступове посилення неприємних відчуттів.

• Чому виникають болі в ділянці попереку?
• Нестероїдні протизапальні препарати
• Знеболювальні уколи
• Знеболювальні мазі
• Знеболювальні свічки

Якщо біль виникає у спині чи попереку, то ліки рекомендується приймати лише за призначенням лікаря. Міняти медичні препарати слід поступово, тобто принаймні розвитку захворювання призначають більш сильнодіючі засоби. Розглянемо види лікарських препаратів від болів у спині та попереку більш докладно.

Чому виникають болі в ділянці попереку?

Неправильно стверджувати, що біль у спині з'являється лише через дистрофічні зміни у хребті. Виникає вона з низки причин:

• защемлення нерва у хребті;
• розсіяний склероз;
• попереково-крижовий радикуліт;
• травми хребта;
• остеопороз;
• остеохондроз;
• сакроілеїт.

Болі у спині можуть свідчити про патологію сечостатевої та травної систем, а також про ускладнення після перенесених простудних захворювань. Больові відчуття у спині зазвичай виникають під час вагітності та після важкої фізичної роботи. Також цьому сприяють переохолодження, через яке запалюються нервові коріння хребта, та швидке підвищення маси тіла.

Людина, у якої з'явилися болі в області спини, має звернутися до лікаря. Самостійно визначити, чому виник такий симптом, неможливо, оскільки це може вказувати на розвиток багатьох захворювань. Також не можна займатися самолікуванням, тому що це може зашкодити власному організму.

Приймаючи препарати для зняття болю, людина на деякий час позбавляється неприємних симптомів, але слід розуміти, що вони повинні бути невід'ємною частиною комплексу заходів для позбавлення від основного захворювання.

Нестероїдні протизапальні препарати

При болях у спині лікар насамперед призначає таблетки, що усувають хворобливі відчуття. Гострі симптоми у хворих купуються нестероїдними протизапальними препаратами, що мають жарознижувальну, знеболювальну та протизапальну дію. Найпоширенішими лікарськими засобами цієї групи вважаються:

• "Ібупрофен";
• "Кетопрофен";
• "Диклофенак";
• "Лорноксикам";
• "Ацеклофенак".

Селективні таблетки здатні вибірково інгібувати циклооксигеназу-2, завдяки чому не виникає така побічна дія неселективних аналогів як порушення виділення слизу стінками кишечника.

Селективні нестероїдні протизапальні препарати не викликають загострення виразки шлунка, але при тривалому застосуванні може збільшуватися печінка і порушується робота нирок. Тому їх не можна використати дуже довго.

Завдяки клінічним дослідженням було доведено, що внутрішньом'язове введення знеболювальних засобів і прийом таблеток мають практично однакову біодоступність лікарського препарату. Несприятлива дія на шлунково-кишковий тракт пояснюється не прямим впливом на слизову оболонку кишечника діючого компонента, а блокадою метаболізму арахідонової кислоти після того, як ліки всмоктуються в кров.

При болях у спині застосовують такі препарати групи НПЗЗ:

Нейродикловіт виготовляють на основі «Диклофенаку» та вітамінів. За допомогою міорексантів усувається спазм м'язів, а мідокалм використовується для розслаблення м'язів під час больового синдрому, що виникає через утиск нерва стисненою мускулатурою.

Вітаміни групи B часто використовуються при болях у спині. Їхній лікувальний вплив пояснюється участю в різних біохімічних процесах, що покращують проведення нервового імпульсу по волокну.

Вітамін B 1 (Тіамін) сприяє підтримці функціональності мембран нервових клітин, завдяки чому покращується провідність імпульсу та відбувається регенерація оболонок нервових волокон.

Вітамін B6 (Піридоксин) допомагає синтезувати транспортні білки, без яких не здійснюється передача хімічних сполук на відстані.

Інша група засобів від болю в попереку – препарати-міорелаксанти. Вони допомагають мускулатурі розслабитися, тому їх використовують зі зняттям м'язових спазм. Міорелаксанти, що випускаються у вигляді пігулок, не такі ефективні, ніж ті, що застосовують у вигляді ін'єкцій, але в будь-якому випадку ці препарати виконують допоміжну роль: їх використовують у комплексі з нестероїдними протизапальними засобами.

До міорелаксантів відносять:

• "Баклофен";
• «Циклобензапрін»;
• «Тизанідин» і т.д.

Ці препарати слід приймати тільки під наглядом лікаря, оскільки вони мають велику кількість побічних ефектів, найслабшими з яких вважаються млявість, сонливість, зниження активності. Іншими наслідками прийому таких засобів є:

• судоми;
• зниження артеріального тиску;
• порушення м'язового тонусу;
• енурез;
• алергічні реакції;
• шлунково-кишкові розлади.

Знеболювальні уколи

Якщо при болях у попереку не змогли допомогти ні нестероїдні протизапальні препарати, ні міорелаксанти, лікар призначає новокаїнові блокади. Сенс цієї процедури у тому, що знаходять точку виходу нерва і ставлять укол перпендикулярно ділянці компресії.

Пацієнта кладуть на живіт і за допомогою пальпації знаходять місце, куди буде введено речовину. Після того як ін'єкція зроблена, м'язові волокна масажують. Потім до спини прикладають гарячий компрес, а після зняття пов'язки хворий має виконати активні фізичні рухи.

При болях у попереку призначені такі знеболювальні уколи:

Ці препарати показані при ревматоїдному артриті, анкілозуючому спондиліті, остеоартрозі. Протипоказаннями для їх встановлення є такі стани:

• серцева недостатність;
• бронхіальна астма;
• запалення кишківника;
• шлунково-кишкова кровотеча;
• прийом антиагрегантів;
• дитячий вік до 18 років;
• загострення виразки;
• ішемічна хвороба серця.

З обережністю роблять уколи від болю в попереку при цукровому діабеті та захворюваннях кишечника.

Існують інші уколи, призначені при болях у спині, але призначати їх повинен тільки лікар після того, як проведе оцінку стану здоров'я пацієнта.

Знеболювальні мазі

• «Доробене гель» – це комбінований препарат, що має знеболювальну та протизапальну дію.
• "Фіналгон", "Апізатрон", "Аналгос", "Капсикам" - ці засоби сприяють розширенню судин та стимуляції метаболізму речовини. Мазь, нанесена на уражену ділянку спини, покращує приплив крові до цього місця та зменшує біль.
• «Артроцин», «хондроксид» – ці хондропротектори не дають клітинам руйнуватися далі та допомагають хрящовій тканині відновитись.

На пошкоджені ділянки не можна наносити мазь на основі бджолиної отрути, а також муміє, оскільки вони викличуть роздратування та посилення запальної реакції.

Знеболювальні свічки

Такі свічки з папаверином, кетанолом, вольтареном, індометацином діють подібно до системних протизапальних засобів. Завдяки зменшенню концентрації у крові ліки знижується побічна дія на шлунково-кишковий тракт.

Слід знати, що знеболювальні свічки не мають сильної дії. Якщо сталося сильне утиск спинномозкового нерва, то в м'язі і між хребцями виникає інтенсивна нервова імпульсація. Щоб зняти больовий синдром багатьом хворим, потрібна новокаїнова блокада. Свічки у цьому випадку не допоможуть.

Таким чином, для лікування болів у спині та попереку існує безліч лікарських препаратів: знеболювальних мазей, таблеток, уколів, пластирів, місцевих компресів. Проте всі вони певною мірою мають побічні ефекти. Підходящий препарат може підібрати лише кваліфікований спеціаліст.

• Інструкція із застосування
• Показання
• Спосіб застосування
• Протипоказання та побічні ефекти

Інструкція по застосуванню дана в інформаційних цілях і написана спрощеною немедичною мовою для кращого розуміння. Основувати самостійно лікування на прочитаній інструкції та приймати ліки забороняється. Відгуки про результати, отримані в результаті прийому ліків, не мають права мати рекомендаційний характер. При симптомах захворювання слід звернутися за призначенням до лікаря.

Інструкція із застосування

Німесил – протизапальний нестероїдний препарат класу сульфонамідів. Має знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію на організм. Діюча речовина у складі препарату - німесулід, що є інгібітором ферменту циклооксигенази, який відповідає за синтез в організмі простагландинів. Препарат випускається в кількох формах: гранули (порошок), упаковані в паперові соші вагою по 2 грами, дисперговані таблетки, таблетки для розсмоктування, дитячі розчинні таблетки, суспензія.

Німесил приймають у порошку всередину, попередньо слід розводити його теплою водою. Лікарський засіб добре всмоктується у шлунку та кишечнику, проникаючи крізь гістогематичні бар'єри. Основні обмінні процеси відбуваються у печінці. Препарат виводиться на 50% нирками.

Показання до застосування

• гострі болі в спині та попереку;
• суглобові та м'язові болі;
• травми, розтягування, вивихи суглобів;
• бурсити, теденити;
• при зубному болю;
• остеоартроз із гострими болями;
• альгодисменорея;
• при застуді зі зняттям симптомів.

Спосіб застосування

Німесил рекомендовано пити 2 рази на день по одній соші після їди. Дітям віком до 12 років Німесил не призначають. Підлітки з 12 до 18 років приймають стандартне дозування. Людям з порушеннями функції нирок при нетяжкій формі ниркової недостатності призначається також стандартне дозування. Для людей похилого віку коригують добову норму залежно від поєднання з іншими медикаментозними препаратами.

Мінімальний курс лікування становить 15 днів і для запобігання появі небажаних побічних явищ використовують мінімальне дозування мінімальним курсом.

При передозуванні спостерігаються такі симптоми:

• апатія;
• нудота;
• сонливість;
• біль у ділянці шлунка;
• блювання;
• у поодиноких випадках виникають шлункові кровотечі;
• підвищення тиску;
• ниркова недостатність; загострення;
• утруднення дихання;
• кома;
• анафілактичний шок.

При мінімальній терапевтичній дозі ці явища є оборотними, в інших випадках призначається симптоматичне лікування. Якщо після передозування минуло не більше 4 годин, слід викликати блювотний рефлекс та звільнити шлунок, після прийняти активоване вугілля або проносне. Протягом прийому препарату слід контролювати діяльність нирок та печінки.

Приймаючи будь-які інші ліки, необхідно порадитися з лікарем про необхідність і доцільність прийому Німесіла.

Побічні ефекти та протипоказання

Німесил, як правило, переноситься добре, але на початку лікування та при великих дозах можлива поява наступних розладів:

1. Система кровотворення – анемія, геморагічний синдром, еозинофілія, тромбоцитопенічна пурпура, тромбоцитопенія.
2. Алергічні прояви – висипання, свербіж, підвищена пітливість, гіперчутливість, дерматит, еритема, кропив'янка, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла.
3. Центральна нервова система – нервозність, запаморочення, почуття страху, нічні кошмари, біль голови, енцефалопатія, сонливість.
4. Органи зору – нечіткість, затуманеність.
5. Серцево-судинна система – гіпертензія, тахікардія, «припливи», лабільність артеріального тиску.
6. Дихальна система – задишка, бронхоспазм, рецесія бронхіальної астми.
7. Травна система - діарея, блювання, нудота, запор, гастрит, метеоризм, біль у животі, дьогтеподібний стілець, диспепсія, стоматит, виразка шлунка, кровотечі шлункові та кишкові, гепатит, жовтяниця.
8. Сечовидільна система – гематурія, дизурія, затримка сечовипускання, олігурія, інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність.

Протипоказання такі:

• бронхоспазм, кропив'янка, риніт;
• негативні реакції на німесулід з боку печінки;
• поєднаний прийом Німесілу з парацетамолом або іншими анальгетиками або протизапальними нестероїдними препаратами;
• запалення кишечника – виразковий коліт у стадії загострення;
• післяопераційний період після коронарного шунтування;
• лихоманка при інфекційних захворюваннях;
• виразка шлунка та 12-ти палої кишки на стадії загострення;
• виразка в анамнезі та кровотечі у шлунково-кишковому тракті;
• анамнез із церебро-васкулярними кровотечами;
• порушення згортання крові;
• гіперкаліємія;
• серцева недостатність;
• ниркова недостатність;
• при вагітності та лактації;

Диклофенак і Ксефокам, нарівні з іншими представниками численної групи НПЗЗ, мають здатність пригнічувати активність циклооксигенази (ферменту, що сприяє синтезу простагландинів). Ця властивість препаратів призводить до усунення больових відчуттів та запалень в організмі пацієнта. Крім того, Ксефокам сприяє підвищенню рівня ендорфінів.

Форми випуску

Диклофенак натрію – основний інгредієнт препарату Диклофенак. Його форма випуску: очні краплі, свічки, розчин для ін'єкцій, пігулки, мазь та гель.

Ксефокам (xefocam) виробляється на основі діючої речовини лорноксикаму. Даний препарат значно поступається Диклофенаку за кількістю форм і буває тільки у вигляді таблеток, що містять 4, 8 мг активного інгредієнта і ліофілізованого порошку, що використовується для виготовлення розчинів для внутрішньовенних і внутрішньом'язових ін'єкцій.

Показання

Диклофенак та Ксефокам допомагають впоратися з високою температурою тіла, запаленнями в організмі та болем.

Хороший ефект Диклофенак та Ксефокам виявляють при:

• гарячкових станах
• захворюваннях суглобів
• патології опорно-рухового апарату неревматичного характеру
• неврологічних хворобах (невралгії, радикуліті, ішіасі)
• нирковій та печінковій коліках
• больовому синдромі різного походження
• дисменореї

Істотних відмінностей між Диклофенаком та Ксефокамом у сфері протипоказань та побічних ефектів не виявлено. Однак, різниця все ж таки існує не тільки у формі випуску.

Переваги Ксефокаму

Ксефокам, нарівні з Піроксикам, Мелоксикам, Лорноксикам, Теноксикам, відноситься до самої інноваційної групи НПЗЗ.

До переваг Ксефокаму можна віднести:

• Наявність більш вираженого, порівняно з Диклофенаком, аналгетичного та протизапального впливів. Ксефокам є єдиним препаратом нестероїдних протизапальних засобів, знеболюючий ефект який ідентичний з морфіном. Дана властивість дозволяє приймати лікарський засіб для усунення болів у невеликій, порівняно з іншими НПЗЗ, дозуванні;
• Виникнення небажаних ефектів при лікуванні Ксефокамом з боку шлунково-кишкового тракту зводиться до мінімуму.

• Ціна препарату, порівняно з Диклофенаком, на порядок вища. Однак тривала тривалість впливу Ксефокаму на організм пацієнта та його ефект компенсує цю слабку сторону;
• Форма випуску – ліофілізований порошок у деяких випадках ускладнює застосування ліків у домашніх умовах.

Сумісність Ксефокаму з Диклофенаком при комплексній терапії не виключена. Однак, поєднання кількох нестероїдних протизапальних засобів підвищує ризик виникнення побічних ефектів.

Ксефокам, у порівнянні з Диклофенаком, є менш популярним засобом. Однак, препарат добре переноситься пацієнтами і в деяких випадках набагато ефективніший від багатьох НПЗП.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

ВАЖЛИВО. Інформація на сайті надається виключно з довідковою метою. Не займайтеся самолікуванням. За перших ознак захворювання зверніться до лікаря.

Аертал - інструкція із застосування, аналоги, відгуки та форми випуску (таблетки 100 мг, порошок для приготування суспензії, крем або мазь) лікарського препарату для лікування люмбаго, ревматоїдного артриту у дорослих, дітей та при вагітності

У цій статті можна ознайомитись з інструкцією із застосування лікарського препарату Аертал. Представлені відгуки відвідувачів сайту - споживачів цих ліків, а також думки лікарів фахівців щодо використання Аертала у своїй практиці. Велике прохання активніше додавати свої відгуки про препарат: допомогли або не допомогли ліки позбавитися захворювання, які спостерігалися ускладнення та побічні ефекти, можливо не заявлені виробником в анотації. Аналоги Аертала за наявності наявних структурних аналогів. Використання для лікування люмбаго, ревматоїдного артриту та артрозу у дорослих, дітей, а також при вагітності та годуванні груддю.

Аертал – нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ). Чинить протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Пригнічує синтез простагландинів і таким чином впливає на патогенез запалення, виникнення болю та лихоманки.

При ревматичних захворюваннях протизапальна та аналгезуюча дія ацеклофенаку сприяє значному зменшенню вираженості болю, ранкової скутості, припухлості суглобів, що покращує функціональний стан пацієнта.

Ацеклофенак + допоміжні речовини.

Швидко та повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Зв'язування із альбумінами плазми на 99%. Проникає в синовіальну рідину, де його концентрація досягає 57% рівня концентрації в плазмі. Піддається метаболізму незначною мірою. Основним його метаболітом, що виявляється у плазмі, є 4′-гідроксиацеклофенак. Виводиться нирками переважно у вигляді гідроксипохідних (близько 2/3 введеної дози).

Купірування запалення та больового синдрому при:

• люмбаго;
• зубний біль;
• плечелопатковий періартрит;
• ревматичному ураженні м'яких тканин.

• ревматоїдного артриту;
• остеоартрозу (артрозу);
• анкілозуючого спондиліту.

Пігулки, вкриті оболонкою 100 мг.

Порошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому 100 мг.

Крем для зовнішнього застосування (іноді помилково називають мазь).

Інших форм, будь то уколи в ампулах або розчині, не існує на момент опису препарату в довіднику.

Інструкція із застосування та схема прийому

Дорослим призначають внутрішньо по 100 мг (1 таблетка) 2 рази на добу вранці та ввечері.

Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини.

• нудота блювота;
• діарея;
• біль у епігастрії;
• кишкова колька;
• диспепсія;
• метеоризм;
• анорексія;
• запор;
• ерозивно-виразкові ураження;
• кровотечі та перфорації ШКТ (гематемезис, мелена);
• стоматит (в т.ч. афтозний);
• фульмінантний гепатит;
• головний біль;
• запаморочення;
• порушення сну (безсоння або сонливість);
• збудження;
• порушення чутливості;
• дезорієнтація;
• порушення пам'яті, зору, слуху, смакових відчуттів;
• шум у вухах;
• судоми;
• дратівливість;
• тремор;
• депресія;
• тривожність;
• шкірний висип;
• кропив'янка;
• бронхоспазм;
• екзема;
• еритродермія;
• васкуліт;
• пневмоніт;
• синдром Стівенса-Джонсона;
• синдром Лайєлла;
• анафілактичний шок;
• периферичні набряки;
• інтерстиціальний нефрит;
• гематурія, протеїнурія;
• лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, апластична анемія;
• тахікардія;
• артеріальна гіпертензія;
• застійна серцева недостатність;

• ерозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення;
• шлунково-кишкова кровотеча або підозра на нього;
• вказівки в анамнезі на бронхоспазм, кропивницю, риніт після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти – риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки носа, бронхіальна астма);
• період після проведення аорто-коронарного шунтування;
• виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки;
• порушення кровотворення та коагуляції;
• виражена ниркова недостатність, що прогресують захворювання нирок;
• підтверджена гіперкаліємія;
• вагітність;
• період лактації (грудне вигодовування);
• дитячий та підлітковий вік до 18 років;
• підвищена чутливість до ацеклофенака або до інших компонентів препарату.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Препарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період грудного вигодовування.

Клінічні дані щодо застосування препарату Аертал при вагітності відсутні. Регулярне застосування нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) у 3 триместрі вагітності може призводити до зниження тонусу та більш слабких скорочень матки. Застосування НПЗЗ може призводити до передчасного закриття боталової протоки у плода і, можливо, до тривалої легеневої гіпертензії у новонародженого, затримки початку родової діяльності та збільшення тривалості пологів.

В епідеміологічних дослідженнях у людини не було отримано даних, що вказують на ембріотоксичність НПЗЗ. Однак у експериментальних дослідженнях на кроликах при введенні ацеклофенаку (10 мг/кг на добу) у деяких випадках спостерігалися морфологічні зміни у плода. Дані про тератогенний ефект у щурів відсутні.

Дані щодо виділення ацеклофенаку з грудним молоком у людини відсутні. В експериментальних дослідженнях при введенні радіоактивного 14С-ацеклофенаку щурам помітного перенесення радіоактивності в молоко не спостерігалося.

У період лікування препаратом слід проводити систематичний контроль картини периферичної крові, функції печінки, нирок, дослідження калу на наявність крові.

Через важливу роль простагландинів у підтримці ниркового кровотоку слід проявляти особливу обережність при призначенні пацієнтам із серцевою або нирковою недостатністю, літнього віку, які приймають діуретики, та хворих зі зниженим ОЦК (наприклад, після великого хірургічного втручання). Якщо при таких випадках призначають ацеклофенак, рекомендується контролювати функцію нирок.

У пацієнтів із печінковою недостатністю кінетика та метаболізм відрізняються від аналогічних процесів у пацієнтів із нормальною функцією печінки.

Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом.

Пацієнтам, які приймають препарат, необхідно утримуватись від вживання алкоголю.

Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами

Пацієнтам, які страждають на запаморочення, та інші порушення з боку ЦНС у період прийому препарату Аертал, необхідно утримуватися від діяльності, що вимагає підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (водіння автотранспорту та роботи з небезпечними механізмами).

При одночасному застосуванні з препаратом Аертал можливе підвищення концентрацій у плазмі крові дигоксину, фенітоїну, літію.

При одночасному застосуванні з препаратом Аертал можливе зменшення ефективності діуретиків та антигіпертензивних засобів.

Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків та препарату Аертал може призвести до розвитку гіперглікемії та гіперкаліємії.

При одночасному прийомі препарату Аертал та глюкокортикостероїдів (ГКС) або інших НПЗЗ підвищується ризик розвитку побічних ефектів з боку травної системи.

При одночасному прийомі препарату Аертал та селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін) підвищує ризик розвитку кровотечі із шлунково-кишкового тракту.

Одночасний прийом препарату Аертал може підвищити нефротоксичну дію циклоспорину.

На тлі одночасного прийому Аертала та гіпоглікемічних препаратів можливий розвиток як гіпо-, так і гіперглікемії (необхідний контроль рівня глюкози в крові).

Прийом препарату Аертал протягом 24 годин до або після застосування метотрексату може призвести до підвищення концентрації метотрексату в плазмі та посилення його токсичної дії.

При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою можливе зниження концентрації ацеклофенаку у плазмі крові.

При одночасному застосуванні антиагрегантів та антикоагулянтів підвищується ризик розвитку кровотеч (необхідний регулярний контроль показників зсідання крові).

Аналоги лікарського препарату Аертал

Структурні аналоги за діючою речовиною:

Аналоги по лікувальному ефекту (засоби для лікування ревматоїдного артриту):

НПЗП системної дії

За обсягами призначень це одна з найбільш затребуваних груп препаратів у медичній практиці. Незважаючи на приблизно той самий механізм дії, НПЗП мають свої особливості у багатьох аспектах застосування.

Основний механізм лікувальної дії НПЗП добре вивчений і широко відомий у медичному та фармацевтичному середовищі. Нагадаємо, що він полягає в інгібуванні ізоформи-2 ферменту циклооксигенази (ЦОГ-2), що призводить до придушення синтезу медіаторів запалення та болю (насамперед простагландинів) у вогнищі запального процесу. Не менш відомі причини поділу препаратів групи на 1-е та 2-ге покоління: одні препарати (1 генерація) впливають і на «патологічну» ЦОГ-2 (вона утворюється в осередку запалення), і на «фізіологічну» ЦОГ-1 (вона утворюється в нормі та регулює продукцію природних гастропротекторних факторів), інші (2 генерація) більш вибіркові щодо ЦОГ-2. Оскільки все це давно відомі факти, в останні роки основна увага вчених зосереджена на дослідженні показників порівняльної безпеки НПЗП, а також недостатньо вивчених механізмів їхньої протизапальної та знеболювальної дії.

Основні показання призначення НПЗП включають:

• болі різного походження: кістково-м'язові, головна, зубна, дисменорея та ін;
• запальні захворювання опорно-рухового апарату;
• ревматичні хвороби;
• гарячкові стани.

Додамо, що ацетилсаліцилова кислота в малих дозах традиційно використовується як антитромботичний засіб (у даній статті цю сферу застосування нестероїдних протизапальних засобів ми зачіпати не будемо).

В даний час НПЗП представлені на фармринку Росії декількома десятками лікарських засобів, найбільш численними з яких є «класичні» неселективні засоби 1 покоління.

КРИТЕРІЇ ВИБОРУ ПРЕПАРАТУ

При прийнятті рішення щодо призначення певного НПЗП лікарі відштовхуються від багатьох «умов завдання»:

• сила терапевтичної дії;
• специфіка різних пероральних лікарських форм;
• показники безпеки та переносимості;
• додаткові терапевтичні особливості окремих препаратів.

Ефективність

Розглянемо найпоширеніші критерії ефективності НПЗП, які враховуються у тому чи іншому клінічному випадку:

• аналгетичну/протизапальну дію. У зв'язку з дозозалежністю ефектів нестероїдних протизапальних засобів, застосуванням їх на різних клінічних моделях, відсутністю єдиного стандарту оцінки ефективності, відмінностями в метаболізмі ЛЗ, завдання ранжирування препаратів групи за вираженістю аналгетичного та протизапального ефекту вкрай складне. Проте серед НПЗП можна виділити кілька молекул, що володіють доведеною вираженою знеболювальною дією: кеторолак (Кетанов, Кеторол та ін), ацеклофенак (Аертал), лорноксикам (Ксефокам), кетопрофен (Артрозілен, Кетонал та ін). правда, кеторолак характеризується порівняно слабкою протизапальною активністю. В інших названих препаратів, наприклад, ацеклофенаку (Аертал) ступінь протизапальної дії вищий;
• жарознижувальний ефект. Ряд нестероїдних протизапальних засобів застосовуються для зниження підвищеної температури тіла на тлі інфекційних захворювань. Гіпотермічна дія нестероїдних протизапальних засобів обумовлена ​​гальмуванням передачі збудження в терморегуляційному центрі гіпоталамуса. Найчастіше для зняття спеки використовуються препарати ібупрофену. У той же час не менш вираженим жарознижувальним ефектом мають і інші нестероїдні протизапальні засоби: диклофенак, ацеклофенак, німесулід та ін.

Особливості лікарських форм

Одним з важливих критеріїв вибору НПЗП є швидкість настання знеболювального та протизапального ефекту. В одних випадках необхідний швидкий ефект – для усунення гострого болю, в інших – навпаки, тривалий, наприклад, при слабкому хронічному болю. За цим параметром можна зробити наступну розбивку НПЗП:

• «швидкодіючі» препарати (рапід). На ринку крім «стандартних» таблетованих форм існують модифіковані пероральні форми НПЗП: диклофенаку калієва сіль (Вольтарен Рапід, Раптен Рапід), ібупрофен у вигляді солі L-аргініну (Фаспік) та лізину (Нурофен Експрес), декскетопрофен трометамол (Дексал). Ці сольові форми мають змінені фізико-хімічні, фармакодинамічні та фармакокінетичні параметри, що дозволяють забезпечити прискорену дію активного компонента. Таблетка Ксефокам Рапід (лорноксикам), у свою чергу, має систему мікрогранул, за рахунок якої швидкість початку дії рівноцінна такою при внутрішньом'язовому введенні. Швидкого ефекту також дозволяє досягти застосування розчинних форм нестероїдних протизапальних засобів, наприклад, у вигляді гранул/порошку для приготування суспензії. Донедавна у цій формі випускалося дуже обмежена кількість ліків: Німесил (німесулід), Вольтарен Рапід (диклофенак). Проте нещодавно на фармринку у формі саші з'явився і Аертал. Розчинна форма Аертала призначена для лікування гострого болю;
• таблетки тривалої дії (ретард). Незважаючи на велику актуальність препаратів тривалого впливу, сьогодні на ринку їх не так багато. Найбільшого поширення набули пролонговані форми диклофенаку (таблетки Вольтарен 100 мг), кетопрофену (Кетонал таблетки пролонгованої дії 100 мг) та індометацину (таблетки Метіндол ретард 75 мг);
• змішані форми (рапід/ретард). Ряд препаратів випускається в капсулах, які містять одночасно гранули «швидкої» дії та гранули із уповільненим вивільненням діючої речовини: Кетонал ДУО (кетопрофен), Наклофен Дуо, СвісДжет Дуо (диклофенак).

До безрецептурних препаратів відносяться лише кілька нестероїдних протизапальних засобів – ацетилсаліцилова кислота, ібупрофен, напроксен, а також ряд комбінованих засобів з даними речовинами.

Показники безпеки

Вплив на систему травлення. Проблема безпечного застосування нестероїдних протизапальних засобів особливо актуальна для людей похилого віку, а також тих, хто змушений приймати нестероїдні протизапальні засоби тривалий час (наприклад, при хронічних ревматичних захворюваннях). Найбільш характерний і частий побічний ефект НПЗП – ураження ШКТ (НПЗП-гастропатія). За результатами великих мета-аналізів оцінки безпеки нестероїдних протизапальних засобів, можна виділити найбільш «негативні» для ШКТ препарати – це кеторолак, напроксен та ін. з відповідним показником істинно селективного НПЗП целекоксибу.

Вплив на серцево-судинну систему (ССС). Доведено, що так чи інакше, всі нестероїдні протизапальні засоби здатні негативно впливати на ССС. З одного боку, більшість із них виявляють антиагрегантну дію («розрідження» крові), але з іншого – достовірно сприяють підвищенню артеріального тиску (через пригнічення ЦОГ у нирках). Істинно селективні нестероїдні протизапальні засоби з групи «коксибів», володіючи безумовно високим профілем гастроінтестинальної безпеки, в той же час через відсутність антиагрегантної дії можуть призводити до гіперкоагуляції. У цьому плані вони поступаються іншим підгрупам НПЗП;

Лікарська взаємодія. НПЗЗ можуть посилювати дію непрямих антикоагулянтів та пероральних гіпоглікемічних засобів. У той же час вони послаблюють ефект антигіпертензивних препаратів, підвищують токсичність антибіотиків-аміноглікозидів, дигоксину та інших лікарських засобів, що має суттєве клінічне значення.

Застосування у педіатрії. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) офіційно визнає лише ібупрофен як НПЗП, що повністю відповідає критеріям безпеки та ефективності у педіатричній практиці та рекомендує їх застосування у дітей. Цей лікарський засіб може застосовуватися з 3-місячного віку внутрішньо у формі суспензії та з 6 років – у формі таблеток для дітей у дозі 200 мг.

Чимало суперечок викликає доцільність застосування у педіатрії німесуліду. Однак сьогодні багато педіатрів використовують його як препарат резерву, якщо ібупрофен і парацетамол належним чином не справляються із жаром і болем. Суспензія німесуліду 50 мг/5мл згідно з інструкцією може застосовуватися з 2-річного віку, таблетки 50 мг – з 7 років.

Вагітність та лактація. Як неселективні, і селективні НПЗП можуть негативно впливати в розвитку плода, і навіть на природний перебіг пологів. Вирішення питання про використання НПЗП у вагітної жінки в кожному конкретному випадку можливе лише після консультації акушера-гінеколога, що веде цю пацієнтку.

Концентрація НПЗЗ у молоці низька. Проте їх призначення жінкам, що годують небажано через потенційну загрозу здоров'ю немовляти. За життєвими показаннями можливе застосування неселективних нестероїдних протизапальних засобів з коротким періодом напіввиведення, апробованих для раннього дитячого віку (ібупрофен).

Одним із доведених способів зниження гастротоксичності НПЗП є їх спільний прийом з інгібіторами протонної помпи. Нещодавно на ринку з'явився перший комбінований препарат напроксену та езомепразолу.

Терапевтичні особливості окремих НПЗП

Індометацин – ефективний, але водночас і один із найтоксичніших НПЗП. Індометацин більше, ніж інші НПЗЗ, погіршує нирковий кровообіг, тому може значно послаблювати дію діуретиків та антигіпертензивних засобів. Препарат ефективний при анкілозуючий спондиліт і гострий напад подагри, але при цьому доведено, що у хворих при його довгому застосуванні відбувається прискорення деструкції суглобового хряща.

Диклофенак (Вольтарен та ін), званий «еталоном» НПЗП-терапії, відноситься до найбільш широко використовуваних препаратів у світі. Диклофенак поєднує високу протизапальну активність з непоганою переносимістю при тривалому прийомі, тому широко використовується у ревматології. Проте він здатний негативно впливати на шлунок і печінку;

Лорноксикам (Ксефокам) – один із найпотужніших знеболювальних та протизапальних засобів, тому показаний при больовому синдромі середнього та тяжкого ступеня. При цьому ксефокам менш гастротоксічний, ніж «оксиками» 1 покоління (наприклад, піроксикам); загалом за профілем безпеки лорноксикам відповідає диклофенаку. Застосовується при травмах, післяопераційному періоді та при ревматичних захворюваннях.

Мелоксикам (Моваліс, Мірлокс та ін.) – представник проміжного покоління між неселективними та сучасними селективними НПЗЗ («коксибами»). Препарат достовірно менше викликає небажані реакції з боку шлунково-кишкового тракту та нирок, ніж індометацин, кеторолак та ін. Справа в тому, що в невеликих дозах мелоксикам поводиться як істинно селективний нестероїдний протизапальний засіб, але з підвищенням дози до верхнього терапевтичного рівня його селективність щодо ЦОГ-2 падає;

Кеторолак (Кетанов, Кеторол та ін) – клінічна цінність препарату полягає в потужному аналгетичну ефект, за ступенем якого він перевершує багато інших НПЗП. Встановлено, що 30 мг кеторолаку, введеного внутрішньом'язово, приблизно еквівалентні 12 мг морфіну. У той же час через виражену гастротоксичність препарат не рекомендується застосовувати курсом більше 5-7 днів, тому його основна функція на практиці зводиться до усунення гострого больового синдрому.

Ацеклофенак (Аертал) – помірковано селективний НПЗП, близький за структурою до диклофенака, який вже зараз багато хто називає новим «золотим стандартом» НПЗП-терапії. На відміну від диклофенаку, ацеклофенак інгібує переважно ЦОГ-2 (98%), при цьому активність ЦОГ-1 знижується лише на 50%. Ацеклофенак також пригнічує синтез низки прозапальних цитокінів. Аертал на сьогоднішній день може вважатися одним з найбільш вдалих за співвідношенням ефективності та безпеки препаратів із групи НПЗП: його застосовують як для усунення гострого болю, так і для тривалого лікування хронічних захворювань опорно-рухового апарату.

Целекоксиб (Целебрекс) – представник нового покоління НПЗЗ (селективних інгібіторів ЦОГ-2). Виборчо порушує утворення простагландинів, що у формуванні запальної реакції, і впливає продукцію простагландинів, регулюючих нирковий кровотік і цілісність слизової оболонки ШКТ. Не порушує синтез тромбоксану, тому не має антиагрегантної дії. Має виражену протизапальну та аналгетичну дію. Основне призначення препарату – лікування болю за хронічних захворювань опорно-рухового апарату.

Таким чином, вибір НПЗП - далеко не просте завдання, як це часто здається на перший погляд. Представники групи, незважаючи на свою широку поширеність, мають низку небезпечних побічних ефектів, які завжди необхідно враховувати під час відпустки. І сьогодні на перше місце виходять препарати, які мають окрім доведеної ефективності високим профілем безпеки.

Ксефокам

Інструкція із застосування:

Ціни в інтернет-аптеках:

Ксефокам – протизапальний та аналгезуючий препарат, що застосовується для усунення больового синдрому та симптоматичної терапії ревматичних захворювань.

Фармакологічна дія

Діюча речовина Ксефокам – лорноксикам.

Протизапальний ефект препарату обумовлений здатністю лорноксиками пригнічувати синтез простагландинів, які є одними із регуляторів біохімічних процесів в організмі, а також пригнічувати вивільнення вільних радикалів, які беруть участь у провокуванні запальних процесів.

Після перорального застосування Ксефокам максимальну концентрацію препарату в крові можна спостерігати через 1-2 години. Ксефокам уколи діють швидше – максимальна концентрація відзначається через 15 хвилин.

Близько 1/3 метаболітів ларноксикаму виводиться із сечею, а 2/3 – із жовчю. Період напіввиведення Ксефокам – 4 години, від рівня концентрації препарату не залежить. Ксефокам, відгуки підтверджують, лікарську залежність та звикання не викликає.

Показання для застосування.

Ксефокам таблетки призначають при:

• помірного та вираженого болю різного походження: міалгії, болі у хребті, онкологічні захворювання;
• ревматичних захворюваннях для симптоматичного лікування запалення та болю.

Ксефокам уколи доцільні при короткочасній терапії післяопераційного болю та болю, викликаного гострим нападом ішіалгії (біль у нозі внаслідок ураження сідничного нерва) або люмбаго (простріл у нижній частині спини).

Протипоказання

Згідно з інструкцією, Ксефокам не призначається при:

• порушення згортання крові;
• неспецифічний виразковий коліт, виразки шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення;
• захворюваннях нирок тяжкої форми;
• значні порушення печінкових функцій;
• геморагічний інсульт;
• зневоднення, гіповолемії (зменшення обсягу крові);
• бронхіальну астму;
• зниження слуху;
• серцевої недостатності;
• дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Застосування Ксефокам протипоказане пацієнтам, які не досягли 18 років, вагітним жінкам та пацієнткам, які годують дітей груддю.

Інструкція із застосування Ксефокам

Для застосування внутрішньо призначені Ксефокам таблетки, що містять по 4 мг або 8 мг лорноксикаму.

При помірному або вираженому болю призначають на добу 16 мг препарату, поділеного на два прийоми. У першу добу лікування за необхідності можливе застосування додаткових 16 мг.

При ревматичних захворюваннях, а також для підтримуючої терапії препарат Ксефокам інструкція рекомендує приймати двічі на день по 4-8 мг, залежно від самопочуття хворого.

Ксефокам уколи можуть бути введені внутрішньовенно (не менше 15 сек.) та внутрішньом'язово (не менше 5 сек.). Для приготування розчину для ін'єкцій слід взяти 8 мг сухого порошку та розвести у 2 мл розчинника. Ксефокам уколи застосовують при гострому больовому синдромі: рекомендована доза – 8 мг, при недостатньому знеболювальному ефекті 8 мг препарату вводяться повторно. Підтримуюча терапія передбачає застосування Ксефоку 2 рази на добу по 8 мг.

Для пацієнтів з нирковою або печеною недостатністю, захворюваннями травного тракту з масою тіла менше 50 кг корекція дози не потрібна.

Побічна дія

До небажаних ефектів Ксефокам відгуки та інструкція відносять:

• головний біль, безсоння, запаморочення, сонливість, збудження, мігрень, менінгіт, галюцинації, неврит (запалення периферичних нервів);
• кон'юнктивіти, порушення зору, зниження гостроти слуху, шум у вухах;
• пітливість, коливання маси тіла, озноб;
• серцебиття, периферичні набряки, підвищення артеріального тиску;
• біль у животі, метеоризм, блювання, нудоту, дисфагію (утруднене ковтання);
• кишкові та ректальні кровотечі, пептичні виразки, гепатит, коліт (запалення товстого кишечника), панкреатит (запалення підшлункової залози), глосит (запалення язика), стоматит, сухість у роті, зміни печінкових функцій;
• ниркову недостатність, збільшене утворення сечі, гломерулонефрит (запалення крихітних фільтрів у нирках, так званих гломерул), кристалурію (поява кристаликів солей у сечі), нефротичний синдром (стан при ураженні нирок), порушення сечовипускання;
• шкірний висип, алергічний риніт, задишку, бронхоспазм, есфоліативний дерматит (запалення поверхні шкіри, що виражається в її почервонінні та лущення), ангіїти (запалення судин підшкірної клітковини та стінок судин шкіри).

У відгуках про Ксефокам можна зустріти інформацію про негативний вплив препарату на здатність завагітніти жінок, що пояснюється дією лорноксикаму, спрямованим на пригнічення синтезу простагландинів.

додаткова інформація

Ксефокам таблетки та порошок для приготування розчину за умови дотримання умов зберігання будуть придатними протягом 5 років. Готовий до застосування Ксефокам розчин слід використовувати протягом доби, через 24 години він вважається непридатним.

Ксефокам таб. п.п.о. 8мг n10

Ксефокам таблетки 8мг 10 шт.

Ксефокам 8 мг n10 табл.

Ксефокам 8мг №10 таблетки

Ксефокам рапід таблетки 8 мг 12 шт.

Ксефокам рапід таб. п.п.о. 8мг n12

Ксефокам рапід 8мг №12 таблетки

Інформація про препарат є узагальненою, надається в ознайомлювальних цілях та не замінює офіційну інструкцію. Самолікування небезпечне здоров'ю!

Знову прийшла просити поради щодо моєї проблеми з температурою. Сьогодні була у мамолога та гематолога. Вони сказали проблему не з їхньої частини. Робила УЗД молочних залоз, черевної порожнини, щітовидки. Лікар на УЗД сказав – абсолютно здорова людина. Гематолог порадив ще раз скласти аналіз на ВІЛ. Ось півдня вивчаю симптоми даної хвороби, але схожість лише у підвищеній температурі та слабкості. Немає висипу, рідкого випорожнення, збільшення лімфовузлів, втрати ваги (навіть навпаки, страждаю зайвою вагою). Я просто божеволію.

розводити з водою для ін'єкцій

У мене дві хребцеві грижі, втомився боротися, дуже віддає в ногу! почав колоти тексамен, спочатку допомагало, потім взагалі толку не було!

Зараз порадили ксефокам, коли вже другий день, трохи легше! колі два рази на день!

Порадьте будь ласка хто стикався з препаратом і взагалі з грижами! До лікарів вже втомився ходити, сенсу якого, тільки гроші смокчуть!

В мене місяць трималася температура. Виявилася щитовидка дає температуру, склала аналізи, ТТГ, Т4, були не в нормі, ендокринолог призначив лікування, пропила за схемою, все прийшло в норму і температура зникла. Перевірте щитовидку

Ні, Ксефокам розлучається водою для ін'єкцій.

Якби ваша печінка перестала працювати, смерть настала б протягом доби.

У чотирьох часточках темного шоколаду міститься близько двохсот калорій. Так що якщо не хочете погладшати, краще не їсти більше двох часточок на добу.

Вчені з Оксфордського університету провели ряд досліджень, в ході яких дійшли висновку, що вегетаріанство може бути шкідливим для людського мозку, оскільки призводить до зниження його маси. Тому вчені рекомендують не виключати повністю зі свого раціону рибу та м'ясо.

Печінка – це найважчий орган у нашому тілі. Її середня вага становить 1,5 кг.

Люди, які звикли регулярно снідати, набагато рідше страждають на ожиріння.

У прагненні витягнути хворого, лікарі часто перегинають ціпок. Приміром, якийсь Чарльз Йенсен у період із 1954 по 1994 рр. . пережив понад 900 операцій із видалення новоутворень.

При регулярному відвідуванні солярію шанс захворіти на рак шкіри збільшується на 60%.

Найрідкісніше захворювання – хвороба Куру. Хворіють на неї лише представники племені фор у Новій Гвінеї. Хворий вмирає від сміху. Вважається, що причиною виникнення хвороби є поїдання людського мозку.

Шлунок людини непогано справляється із сторонніми предметами та без лікарського втручання. Відомо, що шлунковий сік здатний розчиняти навіть монети.

На ліки від алергії лише у США витрачається понад 500 млн. доларів на рік. Ви все ще вірите, що спосіб остаточно перемогти алергію буде знайдено?

Препарат від кашлю «Терпінкод» є одним із лідерів продажів, зовсім не через свої лікувальні властивості.

Карієс – це найпоширеніше інфекційне захворювання у світі, конкурувати з яким не може навіть грип.

Загальновідомий препарат "Віагра" спочатку розроблявся для лікування артеріальної гіпертонії.

74-річний житель Австралії Джеймс Харрісон ставав донором крові близько 1000 разів. У нього рідкісна група крові, антитіла якої допомагають вижити новонародженим із тяжкою формою анемії. Таким чином, австралієць урятував близько двох мільйонів дітей.

Для того щоб сказати навіть найкоротші і прості слова, ми залучимо 72 м'язи.

Простатит є запальним процесом в області передміхурової залози. Це одне з найпоширеніших захворювань сечостатевої системи у чоловіків. Як.