Найкоротша біографія куприна найголовніше для дітей. Життя та творчість Купріна: короткий опис Де народився купрін

Російський письменник Олександр Іванович Купрін (1870-1938 рр.) народився в м. Нарівчат Пензенської губернії. Людина важкої долі, кадровий військовий, потім журналіст, емігрант і «поверненец» Купрін відомий як автор творів, які у золоту колекцію російської літератури.

Етапи життя та творчості

Купрін народився у небагатій дворянській родині 26 серпня 1870 року. Його батько працював секретарем в обласному суді, мати походила із знатного роду татарських князів Кулунчакових. Окрім Олександра у сім'ї росли дві доньки.

Життя сім'ї різко змінилося, коли за рік після народження сина від холери помер глава сімейства. Мати, корінна москвичка, почала шукати нагоди повернутися до столиці і якось влаштувати життя сім'ї. Їй вдалося знайти місце з пансіоном у Кудринському вдовиному будинку в Москві. Тут минули три роки життя маленького Олександра, після чого у віці шести років його віддали в сирітський пансіон. Атмосферу вдовиного будинку передає розповідь «Свята брехня» (1914), написана вже зрілим письменником.

Хлопчик був прийнятий на навчання до Розумовського сирітського пансіону, потім, після його закінчення, продовжив навчання у Другому Московському кадетському корпусі. Доля, здається, розпорядилася бути військовим. І в ранній творчості Купріна тема армійських буднів, взаємин серед військових піднімається у двох оповіданнях: «Прапорщик армійський» (1897), «На переломі (Кадети)» (1900). На піку свого літературного таланту Купрін пише повість «Двобій» (1905). Образ її героя, підпоручика Ромашова, за словами письменника, списаний із нього самого. Вихід у світ повісті викликав велику дискусію у суспільстві. В армійському середовищі твір був сприйнятий негативно. У повісті показано безцільність, міщанську обмеженість життя військового стану. Своєрідним завершенням дилогії «Кадети» та «Поєдинок» стала автобіографічна повість «Юнкера», написана Купріним вже на еміграції, у 1928-32 роках.

Схильного до бунтарства Купріна армійське життя було зовсім далеким. Відставка з військової служби відбулася 1894 року. На той час у журналах почали з'являтися перші розповіді письменника, поки що не помічені широкою публікою. Після залишення військової служби почалися поневіряння у пошуках заробітку та життєвих вражень. Купрін намагався знайти себе в багатьох професіях, але корисним для початку занять професійною літературною роботою став досвід журналістики, набутий у Києві. Наступні п'ять років ознаменовані появою кращих творів автора: оповідань «Кущ бузку» (1894), «Картина» (1895), «Нічліг» (1895), «Барбос і Жулька» (1897), «Чудовий лікар» (1897), « Брегет» (1897), повісті «Олеся» (1898).

Капіталізм, до якого вступає Росія, знеособлював робітника. Тривога перед цим процесом призводить до виникнення хвилі робочих бунтів, які підтримує інтелігенція. У 1896 році Купрін пише повість «Молох» - твір великої художньої сили. У повісті бездуховна міць машини асоціюється з давнім божеством, яке вимагає і отримує як жертву людські життя.

«Молох» написаний Купріним вже після повернення до Москви. Тут, після поневірянь, письменник знаходить будинок, входить у письменницьке коло, знайомиться і тісно сходиться з Буніним, Чеховим, Горьким. Купрін одружується й у 1901 р. переїжджає із сім'єю до Петербурга. У журналах друкують його оповідання "Болото" (1902), "Білий пудель" (1903), "Конокради" (1903). У цей час письменник активно зайнятий громадським життям, він є кандидатом у депутати Державної думи 1-го скликання. З 1911 р. разом із сім'єю живе в Гатчині.

Творчість Купріна між двома революціями ознаменована створенням повістей про кохання «Суламіф» (1908) та «Гранатовий браслет» (1911), які відрізняються своїм світлим настроєм від творів літератури тих років інших авторів.

У період двох революцій та громадянської війни Купрін шукає можливість бути корисним суспільству, співпрацює, то з більшовиками, то з есерами. 1918 став переломним у житті письменника. Він емігрує із сім'єю, живе у Франції та продовжує активно працювати. Тут, крім роману «Юнкера», було написано оповідання «Ю-ю» (1927 р.), казка «Синя зірка»(1927 р.), оповідання «Ольга Сур» (1929 р.), лише понад двадцять творів.

У 1937 році, після дозволу на в'їзд, схваленого Сталіним, вже дуже хворий письменник повертається до Росії і поселяється в Москві, де через рік після повернення з еміграції Олександр Іванович помирає. Похований Купрін у Ленінграді на Волковському цвинтарі.

Іван Бунін належав до найбільших письменників у російській літературі.

Дитинство письменника, що народився у Воронежі, у 1870 році, пройшло на хуторі Бутирки, під Єльцем. Через повну нездатність до арифметики та за загальним нездоров'ям Іван не зміг навчатися в гімназії і просидівши 2 роки у 3-му класі, здобуває домашню освіту. Його викладачем був звичайний студент Московського університету.

З кінця 1880-х він почав друкуватися зі своїми провінційними віршами. Перша ж розповідь, надіслана в журнал «Російське багатство», викликала захоплення на видавця Михайлівського, автора одного з класичних статей про Лева Толстого. Бунін знову навчається у гімназії, але у 1886 року його відраховують через те, що не встигав. Наступні 4 роки він живе у своєму маєтку, де його навчає старший брат. 1889 року доля закидає його до Харкова, де у нього відбувається зближення з народниками. У 1891 році публікується перша його праця - «Вірші 1887-1891 рр.». І одночасно з цим починаю публікуватися його твори, які набули величезної популярності. У 1900 році з'являється оповідання «Антонівські яблука», де зображені російські садиби зі своїм побутом. Цей твір став шедевром новітньої прози. Буквально через 3 роки Бунін удостоюється Пушкінської премії Російської Академії наук.

Побувавши невдало 2 рази у шлюбі, письменник зустрічає в Петербурзі Муромцеву Віру Миколаївну, яка була його дружиною до останнього його подиху. Весільна подорож, що пройшла у східних країнах, стала підсумком випуску циклу нарисів «Тінь птиці». Коли Бунін у літературних колах став відомим і заможним паном, він став постійно подорожувати і майже всю холодну пору року проводив у поїздках Туреччиною, Малою Азією, Грецією, Єгиптом, Сирією.

1909 для Івана Олексійовича став особливим Його обирають почесним академіком Російської Академії Наук. Через рік на світ з'являється його перша серйозна робота «Село», де письменник трагічно говорив про катастрофічну сучасність. Тяжко переживши Жовтневу революцію, Буніни вирушають до Одеси, а потім емігрують до Константинополя. Спочатку життя у письменника складалося не найкращим чином. Він поступово відчував нестачу грошей. У 1921 році виходить у світ твір «Пан із Сан-Франциско», де Бунін показує безглуздість матеріального людського існування. Але в його житті були ще світлі дні.

Літературна слава в Європі зростала, і коли вкотре постало питання про те, кому з російських письменників належить першим увійти до ряду нобелівських лауреатів, його ім'я випливло само собою. 9 листопада 1933 року ода Бунін удостоївся цієї нагороди. Проблема із фінансами зникла. Наслідували перевидання. До війни письменник жив спокійно, але в 1936 був арештований у Німеччині, і незабаром відпущений. 1943 року виходять його знамениті «Темні алеї». Іван Олексійович останніми роками свого життєвого шляху працював над книгою «Спогади». Цю працю письменник так і не закінчив. Помер Бунін 8 листопада 1953 року у Парижі.

Дуже коротко

7 вересня 1870 р. народився чудовий письменник Купрін Олександр Іванович. Відразу після народження він залишився без батька, який помер від страшної хвороби. Через 4 роки мама змушена переїхати до Москви. Незважаючи на сильне кохання, вона віддає його в училище для сиріт, через складне фінансове становище.

Пізніше Купріна приймають у військову гімназію, і він залишається жити у Москві. Талант до письменства у нього почав розкриватися у навчальні роки, а перший твір випустив у 1889 році, під назвою «Останній дебют», але не всі схвалили його і він отримує догану.

У 1890-1894 рр. він іде на службу під Подільськ. Закінчивши починає перебиратися з міста до міста і зупиняється на Севастополі. Роботи в нього не було, тому дуже часто не було чого їсти, не зважаючи на його службу та звання. Незважаючи на це Купрін у цей час формувався як письменник, завдяки добрим відносинам з І. А. Буніним, А. П. Чеховим та М. Горьким. І він пише кілька повістей, які мають величезний попит і його нагороджують Пушкінською премією.

Коли почалася війна, він не замислюючись вирушив добровольцем. У 1915 р був змушений піти через погане здоров'я. Але й тут встиг зробити корисну справу, організувавши у себе вдома шпиталь. Після підтримав революцію в 1917 р. і співпрацює з партією есерів. Але з незрозумілих причин вирішує виїхати до Франції і там продовжує свою діяльність. Потім повертається назад до СРСР, де його зустріли не так уже й добре. 25 серпня 1938 р. помирає в Ленінграді.

Для дітей

Біографія Купріна Олександра Івановича

Олександр Купрін, один із найвідоміших письменників Росії, народився у віддаленій від літератури, від столиці сім'ї. Його батько – дрібний чиновник – помер, коли синові ледве виповнився рік. Разом із матір'ю родина переїхала до Москви, де пройшло дитинство та юність майбутнього прозаїка.

Петербурзька слава Купріна

У Санкт-Петербурзі Олександр Купрін виявився занадто пізно, щоб це місто відразу впало до його ніг. Письменнику було трохи за 30. За плечима не надто вдала військова кар'єра, що закінчилася в чині поручика, та семирічні поневіряння в Києві. Там Купрін, який не мав жодної цивільної спеціальності, перепробував багато професій та зупинився на літературі.

Купрін мало писав великих творів за кількістю сторінок. Але йому завжди вдавалося в оповіданні з кількох книжкових листів зобразити цілий світ. Сюжети письменника оригінальні та драматургічно міцно скроєні: жодних зайвих слів та персонажів. Читаюча публіка відразу помітила точність у всьому: в описах, епітетах, сенсі. І Петербург миттєво прийняв Купріна.

На початку XX століття його звали всюди, аби декламував свої розповіді. А захоплена публіка завалювала сцену квітами, де Олександр Іванович читав свої оповідання. Купрін став літературною зіркою. Його Петербург здається на вигляд простим і повсякденним, але в купринських оповіданнях місто – це лише місце дії. На перший план виступають люди, які живуть та діють у північній столиці.

Головний хіт петербурзьких літературних салонів початку XX століття – шпигунська розповідь «Штабс-капітан Рибніков». Цей твір Купрін на біс читав усюди: у салонах, ресторанах, студентських аудиторіях. Актуальні теми та бездоганний драматургічний сюжет приковували увагу публіки. Купрін був особливо радий. Саме тим часом письменник, який жив у Петербурзі без року тиждень, став кандидатом у депутати першої Державної Думи Російської імперії.

Відносини з владою Купріна

Купрін любив батьківщину. Але світова війна, що почалася 1914 року, змінила його. Тепер патріотизм став сенсом його життя. У газетах письменник агітував за військові позики. А у себе, у гатчинському будинку, відкрив невеликий військовий шпиталь. Купріна навіть закликали на війну, але здоров'ям він уже тоді був слабкий. Незабаром його комісували.

Повернувшись із фронту, Купрін знову почав багато писати. У його оповіданнях побільшало Петербурга. Більшовиків Олександр Купрін не прийняв. Вони зі своїм тваринним прагненням до влади та звіриною жорстокістю були йому огидні. За поглядами, Купрін був близький до есерів: не до тих, що входили до бойових організацій, а до мирних соціалістів-революціонерів.

Купрін працював журналістом у Гатчині, але часто навідувався до Петрограда. Він прийшов на прийом до Леніна із пропозицією видавати спеціальну газету для села під назвою «Земля». Проте проблеми села цікавили більшовиків лише на словах. Газету не заснували, а Купріна посадили до в'язниці на 3 дні. Випустивши, включили до списку заручників, тобто будь-якого дня могли пустити кулю в чоло. Купрін не став чекати і пішов до білих.

Еміграція Купріна

Там він не воював, а займався журналістикою. Але й оповідання не переставало писати. Персонажів своїх селив у близькому Петрограді. Нову владу Купрін зовсім не прийняв, називав її радою, і зрештою змушений був емігрувати.

Радянська пропаганда емігранта Купріна знищувала. Близькі до Кремля політичні літературознавці писали, що за кордоном колись талановитий російський письменник опустився: тільки й робить, що непробудно п'є і нічого не пише. Це було неправдою. Купрін писав так само багато, але петербурзьких декорацій у його оповіданнях ставало дедалі менше.

Через 15 років він написав прохання, щоб йому дозволили повернутися до СРСР. Сталін таку згоду дав, і Купрін повернувся до тих місць, з яких він утік під час громадянської війни. У 1937 році Купрін, що страждає від раку, повернувся на батьківщину вмирати. Його не стало через рік, і влада країни порад почала посмертно робити письменника своїм.

Це було непросто. Петербург Купріна з його людьми не накладався як прозора калька на вигляд міста трьох революцій з ім'ям Леніна. Це були два різні міста. Чи визнав він радянську владу, виразно сказати важко. Але жити без Росії Купрін не міг.

Біографія за датами та цікаві факти. Найголовніше.

Інші біографії:

• Саша Чорний

  Поет та прозаїк Саша Чорний народився під ім'ям Олександра Михайловича Глікберг у досить великій родині з п'ятьма дітьми. На подив, двох хлопчиків звали однаково - Сашко, однак один мав світле волосся

• Галілео Галілей

  Галілео Галілей був астрономом, фізиком, математиком, філософом та механіком. Він дуже вплинув на науку своєї епохи і став першою людиною, яка почала користуватися телескопом для спостереження за небесними тілами.

• Катерина II

  Імператриця Катерина 2 Олексіївна історія носить ім'я Велика. Вона була розважливою людиною, у важливих рішеннях не керувалася серцем, була начитаною та розумною, вона дуже багато зробила для становлення Росії.

• Ісаак Левітан

  Ісаак Ілліч Левітан (1860-1900), народився у невеликому литовському місті, у великій та бідній єврейській родині. Він був 4 дитиною. Його єврейське походження згодом негативно вплине на його життя та долю.

• Жан Кальвін

  Жан Кальвін був один із найрадикальніших діячів європейської Реформації, французький теолог, який започаткував нову релігійну течію протестантської церкви.

Російський письменник.

Народився 26 серпня (7 вересня) 1870 р. в Наровчаті Пензенської губернії. Походив із небагатої дворянської сім'ї, закінчив Олександрівське військове училище у Москві.
Перший твір, який побачив світ, - розповідь "Останній дебют" (1889).
У 1890 році, закінчивши військове училище, Купрін у чині підпоручика був зарахований до піхотного полку, що стояв у Подільській губернії. Офіцерське життя, яке він вів протягом чотирьох років, дало багатий матеріал для його майбутніх творів. У 1893 - 1894 в петербурзькому журналі "Російське багатство" вийшли його повість "У пітьмах" і оповідання "Місячної ночі" та "Дізнання". Життя російської армії присвячено серію оповідань: "Нічліг" (1897), "Нічна зміна" (1899), "Похід". У 1894 р. Купрін вийшов у відставку і переїхав до Києва.
У 1890-ті опублікував нарис "Юзівський завод" та повість "Молох", оповідання "Лісова глуш", "Оборотень", повісті "Олеся" і "Кет" ("Прапорщик армійський").

У ці роки Купрін познайомився з Буніним, Чеховим та Горьким. У 1901 переїхав до Петербурга, почав працювати секретарем "Журналу для всіх", одружився з М. Давидовою, народилася дочка Лідія. У петербурзьких журналах з'явилися розповіді Купріна: "Болото" (1902); "Конокради" (1903); "Білий пудель" (1904). У 1905 вийшов найбільший його твір - повість "Поєдинок", що мала великий успіх. У 1907 році одружився другим шлюбом на сестрі милосердя Е. Гейнріх, народилася дочка Ксенія.
Його проза стала помітним явищем російської літератури початку століття-цикл нарисів "Лістригони" (1907 - 11), розповіді про тварин, оповідання "Суламіф", "Гранатовий браслет" (1911).
Після Жовтневої революції письменник не прийняв політику військового комунізму і восени 1919 емігрував за кордон. Сімнадцять років, які письменник провів у Парижі, були малоплідним періодом. Постійна матеріальна потреба, туга за батьківщиною привели його до рішення повернутися до Росії. Навесні 1937 тяжкохворий Купрін повернувся на батьківщину.

Помер у ніч на 25 серпня 1938 року після тяжкої хвороби. Похований у Ленінграді на Літераторських містках, поряд із могилою Тургенєва.

Олександр Іванович Купрін - знаменитий письменник, класик російської літератури, найбільш значними творами якого є "Юнкера", "Поєдинок", "Яма", "Гранатовий браслет" та "Білий пудель". Також високим мистецтвом вважаються короткі розповіді Купріна про російський побут, про еміграцію, про тварин.

Олександр народився у повітовому місті Нарівчаті, яке розташоване в Пензенській області. Але дитинство та юність письменника пройшли у Москві. Річ у тім, що батько Купріна, спадкоємець Іван Іванович помер через рік після його народження. Матері Любові Олексіївні, яка також походить із знатного роду, довелося перебиратися у велике місто, де їй було значно простіше дати синові виховання та освіту.

Вже у 6 років Купріна визначили до Московського Розумовського пансіона, який діяв за принципом сирітського інтернату. Через 4 роки Олександра перевели до Другого Московського кадетського корпусу, після закінчення якого юнак вступає до Олександрівського військового училища. Випускався Купрін у чині підпоручика і служив рівно 4 роки у Дніпровському піхотному полку.

Після відставки 24-річний молодик їде до Києва, потім до Одеси, Севастополя та інших міст Російської Імперії. Проблема була в тому, що Олександр не мав жодної цивільної спеціальності. Тільки після знайомства з ним вдається знайти постійну роботу: Купрін вирушає до Санкт-Петербурга і влаштовується до «Журналу для всіх». Пізніше він облаштується в Гатчині, де під час Першої світової війни власним коштом утримуватиме військовий госпіталь.

Олександр Купрін з ентузіазмом сприйняв зречення влади царя. Після приходу більшовиків навіть особисто звертався з пропозицією видавати спеціальну газету для села «Земля». Але незабаром побачивши, що нова влада нав'язує країні диктатуру, повністю розчарувався в ній.

Саме Купріну належить принизлива назва Радянського Союзу – «Совдепія», яка міцно увійде до жаргону. Під час громадянської війни приєднався добровольцем до Білої армії, а після великої поразки поїхав за кордон – спочатку до Фінляндії, а потім до Франції.

На початку 1930-х Купрін загруз у боргах і міг забезпечувати своєї сім'ї навіть найнеобхіднішого. До того ж письменник не знайшов нічого кращого, як шукати вихід із складної ситуації у пляшці. У результаті єдиним рішенням стало повернення на батьківщину, яке у 1937 році підтримав особисто.

Книги

Писати Олександр Купрін почав ще останніх курсах кадетського корпусу, причому перші спроби пера були у віршованому жанрі. На жаль, свою поезію письменник так і не видавав. А першою надрукованою його розповіддю виявився «Останній дебют». Пізніше в журналах виходила його повість «У пітьмі» та низка оповідань на військову тематику.

Взагалі, темі армії у Купріна відводиться багато місця, особливо в ранній творчості. Досить згадати його знаменитий автобіографічний роман «Юнкера» і попередню повість «На переломі», що також видавалася як «Кадети».

Світанок Олександра Івановича як письменника припав на початок 20-го століття. Виходили оповідання «Білий пудель», що стало пізніше класикою дитячої літератури, спогади про подорож до Одеси «Гамбрінус» і, ймовірно, найпопулярніший його твір - повість «Поєдинок». Тоді ж побачили світ і такі твори, як «Рідке сонце», «Гранатовий браслет», розповіді про тварин.

Окремо треба сказати про один із найскандальніших творів російської літератури того періоду – повісті «Яма» про життя і долі російських повій. Книга була нещадно розкритикована, хоч як парадоксально, за «надмірний натуралізм і реалізм». Перше видання «Ями» було вилучено з друку як порнографічне.

В еміграції Олександр Купрін писав дуже багато, практично всі його твори мали популярність у читачів. У Франції він створив чотири великі роботи – «Купол святого Ісаакія Далматського», «Колесо часу», «Юнкера» та «Жанета», а також велику кількість коротких оповідань, у тому числі філософську притчу про красу «Синя зірка».

Особисте життя

Першою дружиною Олександра Івановича Купріна була юна Марія Давидова, дочка відомого віолончеліста Карла Давидова. Шлюб проіснував лише п'ять років, але за цей час у подружжя народилася дочка Лідія. Доля цієї дівчинки була трагічною – вона померла невдовзі після пологів сина віком 21 року.

З другою дружиною Єлизаветою Моріцовною Гейнріх письменник повінчався в 1909 році, хоча вони жили разом на той час вже два роки. У них з'явилося дві дочки – Ксенія, яка згодом стала акторкою та моделлю, та Зінаїда, яка померла за три роки від складної форми запалення легенів. Дружина ж пережила Олександра Івановича на 4 роки. Вона наклала на себе руки під час блокади Ленінграда, не витримавши постійних бомбардувань і нескінченного голоду.

Оскільки єдиний онук Купріна Олексій Єгоров загинув через поранення, отримані під час Другої світової війни, то рід знаменитого письменника перервався, і сьогодні його прямих нащадків не існує.

Смерть

Олександр Купрін повертався до Росії вже із сильно підірваним здоров'ям. Він мав залежність від алкоголю, плюс літня людина швидко втрачала зір. Письменник розраховував, що на батьківщині зможе повернутись до трудової діяльності, але стан здоров'я цього не дозволив.

Через рік під час перегляду військового параду на Червоній площі Олександр Іванович підхопив запалення легенів, яке обтяжувалося ще й раком стравоходу. 25 серпня 1938 року серце знаменитого письменника зупинилося назавжди.

Могила Купріна знаходиться на Літераторських містках Волківського цвинтаря, неподалік поховання іншого російського класика – .

Бібліографія

• 1892 - «У пітьмах»
• 1898 – «Олеся»
• 1900 – «На переломі» («Кадети»)
• 1905 – «Поєдинок»
• 1907 - «Гамбрінус»
• 1910 – «Гранатовий браслет»
• 1913 - «Рідке сонце»
• 1915 - "Яма"
• 1928 - "Юнкера"
• 1933 - «Жанета»

Талановитий письменник. Рід. в 1870 р. виховувався в Москві, у 2 кадетському корпусі та військовому Олександрівському училищі. Писати почав ще юнкером; перший твір його ("Останній дебют") було надруковано у московському гумористичному… Велика біографічна енциклопедія

Купрін, Олександр Іванович- Олександр Іванович Купрін. КУПРІН Олександр Іванович (1870-1938), російський письменник. З 1919 на еміграції, в 1937 повернувся на батьківщину. У ранніх творах показав несвободу людини як фатальне громадське зло (повість Молох, 1896). Соціальний… … Ілюстрований енциклопедичний словник

Талановитий письменник. Народився у серпні 1870 р. у Пензенській губернії; по матері походить із роду татарських князів Колончаки. Навчався у 2 кадетському корпусі та Олександрівському військовому училищі. Писати почав ще юнкером; перше оповідання його: … … Біографічний словник

Російський письменник. Народився у сім'ї небагатого чиновника. 10 років провів у закритих військових навчальних закладах, 4 р. служив у піхотному полку у Подільській губернії У 1894 році. Велика Радянська Енциклопедія

Купрін Олександр Іванович- (1870-1938), письменник. У 1901 р. оселився в Петербурзі. Завідував відділом белетристики у «Журналі для всіх». У 1902 07 жив на вулиці Роз'їжджій, 7, де розміщувалася редакція журналу «Світ божий», в якому Купрін деякий час редагував… Енциклопедичний довідник "Санкт-Петербург"

- (1870-1938), русявий. письменник. Сприймав поезію Л. як одне з найяскравіших і найсвітліших явищ русявий. культури 19 ст. Про ставлення К. до прози Л. свідчить його лист до Ф. Ф. Пульмана від 31 серпня. 1924: «Чи знаєте, Ви що гранильники дорогоцінних… … Лермонтовська енциклопедія

- (1870-1938) російський письменник. Соціальним критицизмом відзначені повість Молох (1896), в якій індустріалізація постає в образі заводу монстра, що поневолює людину фізично та морально, повість Поєдинок (1905) про загибель душевно чистого… Великий Енциклопедичний словник

- (1870-1938), письменник. У 1901 р. оселився в Петербурзі. Завідував відділом белетристики у «Журналі для всіх». У 1902 07 жив на вулиці Роз'їжджій, 7, де розміщувалася редакція журналу «Світ божий», в якому К. деякий час редагував… Санкт-Петербург (енциклопедія)

Запит «Купрін» перенаправляється сюди. Див. також інші значення. Олександр Іванович Купрін Дата народження: 7 вересня 1870 Місце народження: село Нарівчат … Вікіпедія

- (1870-1938), російський письменник. Соціальним критицизмом відзначені повість «Молох» (1896), в якій сучасна цивілізація постає в образі заводу монстра, який поневолює людину морально та фізично, повість «Поєдинок» (1905) про загибель… … Енциклопедичний словник

Книги

• Олександр Купрін. Повне зібрання романів та повістей в одному томі, Купрін Олександр Іванович. 1216 стор. В одному томі зібрані всі романи і повісті знаменитого російського письменника Олександра Івановича Купріна, написані ним в Росії та в еміграції.
• Олександр Іванович Купрін. Збірник, А. І. Купрін. Олександр Купрін прожив надзвичайно різноманітне життя, яке позначилося на його творах. Визнаний майстер лаконічного жанру, він залишив нам такі шедеври, як "Гранатовий браслет", ...